У понеділок зранку показали румунський фільм «Поза дитини», потому американську стрічку «Перед опівніччю». А ввечері в кінотеатрі Babylon — прийом, зорганізований посольством України в Німеччині та Держкіно України. Фінал вечора — показ легендарної «Землі» Олександра Довженка у супроводі етногурту ДахаБраха. Це вже втретє такий показ — опісля вельми успішних у програмах минулорічного Одеського кінофестивалю та «Гоголь–фесту»...

На початку цього року — 1 січня — найвідомішому українському «перевертню у погонах» Олексію Пукачу виповнилося шістдесят. Тож учора вже фактично пенсіонер прибув під конвоєм бійців «Альфи»до Печерського райсуду столиці, щоб почути свій вирок за вбивство журналіста Георгія Гонгадзе у найрезонанснішій справі часів незалежності. Звісно, генеральська пенсія обвинувачуваному не «світить»: звання генерал–лейтенанта Пукач отримав невдовзі після зникнення Гії, тож учора суд позбавив «перевертня» цих погонів разом із лампасами. Вбивця журналіста, який шість років переховувався від слідства по українських селах, рішенням колегії суддів на чолі з головуючим Анатолієм Мельником засуджений до довічного ув’язнення з конфіскацією майна і забороною займати державні посади. Коли головуючий спитав «перевертня», чи погоджується він з вироком, Пукач лише коротко зазначив: «Я погоджуся, коли у цій клітці зі мною будуть Кучма і Литвин!».

Минулого року Верховна Рада та інші державні органи покликали до життя чимало новацій, спрямованих — ви правильно здогадуєтеся — на збагачення держави, покращення життя народу та спрощення всіляких бюрократичних процедур.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни надаються пільги, серед яких — «безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області (Автономної Республіки Крим) за місцем проживання».

Час для цього інтерв’ю лідер «Нашої України» Віктор Ющенко буквально «викроїв» між передвиборчими поїздками регіонами країни. За два останні місяці він побував у багатьох областях. Напередодні народного плебісциту 28 жовтня ми, звісно ж, говоримо про парламентські вибори, а також про те, якою має стати Україна після виборів. «Якщо я був для вас переконливим, не забудьте поставити галочку навпроти №14», — напівжартома агітує Віктор Андрійович наприкінці розмови. Я так само напівжартома зауважую, що номер «Нашої України» у бюлетені, помножений на два, дорівнює даті виборів — 28 жовтня. «Цей №14, думаю, випав «Нашій Україні» не випадково, — вже серйозніше зауважує Віктор Ющенко. — Ця цифра у мене чітко асоціюється зі святом Покрови, яке відзначили 14 жовтня. Бог усе бачить...»

Коли в масштабах країни водорозділ між владою й опозицією за суто партійними вподобаннями визначається на межі статистичної похибки, очевидно, що головний «приз» нинішніх виборiв розігруватиметься в мажоритарних округах. Знаковою ж для кандидатів–мажоритарників була і залишається «центрова» Полтавська область, приблизно рівновіддалена від західного та східного «полюсів». Фактично, починаючи з 1999 року, кожнi вибори на Полтавщинi були своєрiдним концентрованим вiддзеркаленням всеукраїнських «великих перегонiв». Яким же є мажоритарний політичний ландшафт регіону напередодні виборчої «години Ч»? Хто виорав його найглибше й угноїв найщедріше? Спробуємо розібратися.

Головним політичним анекдотом цього тижня стала зовсім не вигадана, а цілком реальна історія, що трапилася під час відвідання Запорізького автозаводу Прем’єр–міністром Миколою Азаровим. Лідер Партії регіонів, рекламуючи досягнуті його урядом «стабільність і добробут», заявив у розмові з робітниками, що середня зарплатня по Україні нині становить 3,5 тис. гривень. У відповідь один з автозаводців, не побажавши відмовчуватися та схвально кивати, повідомив Прем’єрові, що його, робітника, платня — 1,5 тисячі, й не більше. Азаров узявся переконувати роботягу, що це не відповідає дійсності. Або, «значить, ви працюєте не повний день». — «Ні, повний!» — «Неповний…» Після чого сановний «регіонал», позичаючи в Сірка очі, перевів «пропагандистську» розмову на іншу тему.

Дехто просто посміявся з чергового проколу партії влади, яка «покращує життя» лише на словах, а не на ділі. А люди мислячі ще раз переконалися: високі зарплати і пенсії стануть реальністю, якщо на виборах 28 жовтня українці змінять владу.

Чим ближче до виборів, тим частіше у телевізорі з’являються ті, хто планує зайняти крісла у Верховній Раді. Кожен переконує, що він — найкращий. Утiм обирати лише за обіцянку, що тисяча євро — це реальна зарплата, а її половина, не менше 5 тисяч гривень, — така ж реальна пенсія, — не варто. Постійна присутність лідерів партій і «незалежних» кандидатів у телеефірі виборця має насторожити...