Усе починалося з кіно. 3 листопада 2000-го. У гуртожитку Бердянського морпорту Руслан Хамаров познайомився з Олександрою Х. Дівчина приїхала з Донецької області. До місцевого педуніверситету поступити не вдалося — родичі влаштували у будбригаду престижного підприємства, виклопотали гуртожиток. «Спілкуватися ліпше в мене», — переконав Сашу Руслан. У нього переглянули фільм «Справжня любов». Статеве завзяття молодика, який уже встиг прийняти наркотики, дівчину налякало, і вона чинила спротив. Розлютившись невдачею, Руслан зарізав гостю. «Завдав їй два удари у лівий бік, два — у груди, — розповідав потім слідчому. — Труп кинув у колодязь на подвір'ї і присипав сміттям».

Учора Прем'єр-міністр Віктор Янукович отримав у Центрвиборчкомі посвідчення кандидата у Президенти, а отже, і право вести агітацію. З цієї нагоди нагадаємо: використовувати переваги прем'єрської посади, розмахуючи булавою на електоральному полі, заборонено законодавством, зокрема новим законом про вибори Президента. У цьому документі чорним по білому записано, що працівники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування не мають права використовувати своє службове становище для агітації. Учора під ЦВК Віктор Федорович запевнив, що все «насамперед має бути законно, насамперед законно». Як же йому тепер проходити по вузькому місточку між поняттями «агітація» і «робота»? Голова правління Комітету виборців України Ігор Попов на вчорашньому «круглому столі», що його організував КВУ, сказав: «Януковичу доведеться вести за себе агітацію або до початку робочого дня, або після нього, або під час обідньої перерви, або у вихідні».

Виконробам «темників» на кшталт Піховшека та Корчинського подобається вважати, ніби те, що не було показане по телевізору, не відбулося взагалі. Порівнявши цю сентенцію з наповненням вечірніх новин трьох найближчих до влади телеканалів у день старту виборчої кампанії, можна зробити висновок про стратегію цих «кнопок» на всі «великі перегони». Вона проста, якщо не сказати примітивна: вихваляти кандидата від влади й мовчати про здобутки лідера опозиції, по можливості обливаючи його відрами брехливих помиїв.

Аварія трапилася 10 червня на 304-му кілометрі автотраси Харків-Сімферополь. Як повідомили «УМ» у Центрi громадських зв'язків УМВС України у Запорізькій області, легковий автомобіль «Деу-Нубіра», в якому були троє міліціонерів, зіткнувся із попутним КамАЗом, внаслідок чого пасажири «легковушки» були смертельно травмовані, а водії обох машин потрапили до обласної клінічної лікарні. Як прийнято у даних випадках, відразу було порушено кримінальну справу, а місце ДТП обстежили слідчі обласного управління внутрішніх справ, проте дотепер не відомі ні обставини, ні причини зіткнення; принаймні в Запорізькому облуправлiннi мiлiцiї ніяких подробиць не надають.

У Запоріжжі, розділеному Дніпром навпіл, придатна для влаштування місць відпочинку берегова лінія перевищує сімдесят кілометрів. Доста — з огляду на ту обставину, що дедалі більше мешканців обласного центру проводять відпустку на морських курортах. Найгрошовитіших, зауважимо, мешканців. Чи не тому запорізькі пляжі не стають привабливішими? Хто лишається відпочивати на берегах рідного Славутича, задовольняється мінімальним «букетом» послуг. І так званий «ненав'язливий» сервіс тоне у вирі згаданої «мінімізації».

Низка патріотично налаштованих партій і громадських організацій Запоріжжя виступила з протестними заявами щодо рішення місцевого суду Орджонікідзівського району обласного центру. Розглянувши клопотання мерії, суддя Воробйова заборонила проведення у Запоріжжі будь-яких мітингів, зборів і пікетів. Незаконним визнано також використання бігбордів, агітацію в палатках. Своє рішення представниця Феміди мотивувала тим, що «все це» може «спричинити громадський безпорядок, створити загрозу безпеці життя і здоров'я городян, їх правам і свободам». Але як же щодо Конституційного права українців на вільне волевиявлення своїх думок, у тому числі на мітингах і зборах?!

Починаючи від сьогоднішнього вечора, більшість чоловіків у Європі поспішатимуть додому після трудових буднів, аби дістати з холодильника запiтніле пивце і натиснути потрібну кнопку в телевізорі, відігнавши від нього хатнє жіноцтво, — у Португалії стартує чемпіонат Старого Світу з футболу. Чергове свято, яке знову не з нами, вкотре відбуватиметься без участі збірної України. І це — у виді спорту, що в нас вважають «номером один». Але так склалося — дякуємо нашому футбольному керівництву та «грошовим мішкам», котрі краще куплять для свого улюбленого клубу десяток низькопробних легіонерів, аніж виховають один вітчизняний талант, — що пострадянський простір представлятимуть на Євро-2004 росіяни та латиші. А ми чи не найбільше симпатизуватимемо тим збірним, у складі яких таки є представники першості України. Їх загалом семеро: Плетикоса, Срна і Леко — Хорватія, Пажин і Пеєв — Болгарія, Верпаковскіс і Лобаньов — Латвія. По троє гірників і динамівців та один балтійський резервіст із «Металурга» (Запоріжжя). Більшого не дано. Але й на тому спасибі. Отже, «Ола, футебол!» («Привіт, футболе!» португальською). Всі погляди — на крайній захід Європи, де матчем господарів-португальців проти греків на стадіоні «Драгао» в Порту о 19.00 за київським часом починається велика континентальна футбольна лихоманка. «Сильна половина» України хворітиме нею на відстані.

Збірна Італії виявилася єдиною з учасниць Євро-2004 командою, всі гравці якої виступають у внутрішньому чемпіонаті. Що, втім, не дивно, якщо врахувати силу серії А. Навіть ті, кого головному тренеру «Скуадри адзурри» Джованні Трапатонні не вдалося побачити серед своїх підопічних («міланісти» Індзагі й Панкаро травмовані, Мальдіні таки закінчив кар'єру в збірній), грають на Аппенінах.

Ні для кого не секрет, що найбільш криміналізованою сферою економіки є кредитно-фінансова та банківська система, яку нечисті на руку ділки використовують найчастіше для відмивання доходів, незаконної конвертації валюти та її транспортування за кордон (наприклад, у швейцарські банки). При цьому «ненависники податкової» «вербують», тобто використовують для своїх цілей працівників банківських установ, які, у свою чергу, користуючись службовим становищем, виконують операції з кредитування, відкривають поточні та депозитні рахунки і, звичайно, за деякі відрахування від незаконних операцій всіляко сприяють кримінальній діяльності своїх «хрещених батьків».

У цю «автостопну» мандрівку ми з Настею вибиралися ду-у-уже довго. Нарешті, визначилися: у четвер, день, що за традицією вважається легким для початку дороги. Утім... Знайома прочитала нам з газети гороскоп на «обраний» четвер. Виявилося, що це «день черепахи». А от середа виявилася «днем лані». Ми зневажили «оті забобони» і планів не змінили. Маршрут наш був простий: наддніпрянськими містами (з їхніми музеями, пам'ятками і храмами) — до Чорного моря.
У дорозі нам мали слугувати яскраво-червоний намет, жовті китайські матрацики, термос, набір жерстяних мисочок з пластиковими кришечками, карта автомобільних шляхів нашої держави і поки що неперевершений путівник «Україна» (видавництво «Смолоскип»). Чому все-таки автостоп, ночівля у наметі і кашка з термоса, а не крутий автобус, готель і їдальня з усім, «що треба»? Не тільки тому, що так дешевше, і що поки не їздить отой крутий автобус історичними місцями України. А й тому, що хочеться бути ближче до насиченої мовчазною пам'яттю землі, почути її мову, забути про «земні турботи» і жити дорогами: куди вони поведуть і що покажуть.