Заручницею свого пса-улюбленця стала 33-річна мешканка Запоріжжя. Домашній «співмешканець» накинувся на жінку, коли та повернулася з вулиці. Довелося викликати дільничного міліціонера. Однак той нічим не зміг підсобити, і невдовзі на вулицю Лахтинську прибула підмога.

Протягом 1—5 вересня до медичних закладів Запоріжжя звернулися 844 громадяни із скаргами на утруднене дихання та алергію. Кількість госпіталізованих сягнула 95 осіб, серед яких 25 дітей. Як повідомляє прес-служба МОЗ України, пацієнтам поставили попередній діагноз “поліноз” (алергічний синдром на цвітіння амброзії). Аналіз медичної документації бригад швидкої допомоги показав, що у 90 відсотків випадків хворі мали алергічні захворювання. У 10 відсотків випадків симптоми задухи з'явилися вперше.

У Запоріжжі за останні дві доби зі скаргами на задуху госпіталізовано 66 осіб (з них 22 дитини). Протягом 1-2 вересня уже є навіть два летальні випадки: спочатку помер 17-річний пацієнт, наступного дня — дорослий. Таку інформацію розповсюдила агенція УНІАН iз посиланням на керівництво міського управління охорони здоров'я Запоріжжя.

З телефонних дзвінків, листів та усних відгуків, що надійшли услід проектові «Батьківщина-13», ми зрозуміли, що зробили одну помилку — не представили авторів, які, нам здавалося, представлення не потребують. Тому — вдивіться ще раз у ці обличчя:

Уже вдев'яте в івано-франківській Ворохті зібралися «Приятелі дітей» — учасники благодійного проекту при канадському фонді «Діти Чорнобиля», які об'єднують вихованців багатьох сиротинців по всій Україні. Щороку майже 400 дітей активно відпочивають на цілющому карпатському повітрі: набувають навичок виживання не лише в екстремальних гірських умовах, а й у не менш важких сучасних реаліях. Так відбувалося доти, поки цьогоріч неймовірна подія не змінила ворохтянський «літопис». Звістка про те, що в таборі зустрілися дві сестри, яких розлучили десять років тому, з блискавичною швидкістю долетіла до столиці, і ось я вже у потязі — готова почути все на власні вуха.

На Центральному пляжі Запоріжжя лежала собі дівчина, засмагала. Доки на неї не накинувся пес, якого господар вивів на прогулянку без намордника. За лічені секунди обличчя красуні стало кривавим місивом. Некерована тварина навіть хазяїна не слухала і вкусила його за руку.

Важко сказати, хто б іще міг так комплексно й регулярно «моніторити» по всій Україні ситуацію з дотриманням виборчого законодавства, якби не всеукраїнська громадська організація Комітет виборців України. Репліки кандидатів, партій, блоків та інших учасників виборчого процесу сприймаються здебільшого як заангажовані, «піарні» і рідко коли бувають систематизовані в часі та масштабі всієї країни. У вічно зайнятого в такі гарячі деньки Центрвиборчкому до складання реєстрів виборчих перекосів руки не доходять, у ЦВК кивають на міліцію й суди — мовляв, хай вони цим займаються, до того ж Центральна виборча комісія по-своєму заангажована й проти «верхів» критично налаштовуватися не поспішає. А от хлопці з КВУ вважають своєю основною справою саме стеження за дотриманням учасниками «великих перегонів» законності та міжнародних стандартів демократичності виборів. При цьому КВУ вперто залишають за межами кола учасників виборчого процесу — представники «профільної» громадської організації й у нинішній виборчій кампанії не матимуть легітимних підстав працювати спостерігачами, і результати їхнього моніторингу, виходить, не мають жодної ваги, окрім як створення інформаційного резонансу серед кола посвячених. Уже на початку липня робота Комітету виборців України переросла в довготерміновий моніторинг кампанії з виборів Президента, цього тижня КВУ представив звіт про перший етап роботи, але заступник голови ЦВК Ярослав Давидович фактично знівелював усі старання, заявивши в інтерв'ю журналістам, що Комітет виборців не є суб'єктом процесу, тож його висновки на підставах виконаного моніторингу жодного значення для Центрвиборчкому не матимуть. Мовляв, до лампочки всі ці спроби об'єктивно й цілісно оцінити перебіг виборчої кампанії в центрі й регіонах. Хоча, якщо є бажання, — «на здоров'я». ЦВК, звісно, може лишатися при своїй думці, але, гадаємо, читачам і виборцям загалом буде принаймні незайве ознайомитися з результатами першого моніторингу КВУ кампанії-2004.

Юрія Сакваралідзе, відомого у кримінальних колах як Юра Грузин, розшукували українські правоохоронці майже вісім років. Один із найзначущіших злочинних авторитетів Запорізького регiону в 90-х роках змушений був стати нелегалом і переховуватися від правосуддя в Росії, коли в Україні проти нього порушили цілу низку кримінальних справ. У своїй діяльності Грузин не був оригіналом і в перші роки незалежності, як і більшість його «колег по цеху», займався «банальним» рекетом.