Справжній «відстійник» викрадених автомобілів престижних марок «накрили» у Львові працівники місцевої Державтоінспекції. Сховище викрадених «залізних коней» автокрадії облаштували безпосередньо в обласному центрі, не криючись по галицьких селах та містечках.

«Щодо проекту Ан-70 настала повна ясність — російською стороною ухвалено рішення про те, що вона виходить із цього проекту. Це краще, ніж відсутність рішення», — з цими словами міністра оборони Анатолія Гриценка фактично відкрилося нове, свіже дихання у вітчизняних авіаконструкторів. «Ясність» настала у Баку, під час спільної зустрічі Гриценка зі своїм російським колегою — міністром оборони РФ Сергієм Івановим. За словами Гриценка, звісно, було б краще, якби транспортного велетня робили разом, але остаточне рішення Росія нарешті прийняла.

У грудні минулого року цей сюжет, зазнятий учнем Харківської гімназії №152 на уроці історії, обійшов усі українські телеканали і викликав великий резонанс у суспільстві. Восьмикласник зняв на камеру мобільного телефону момент, коли вчитель історії Володимир Лушницький вдарив рукою по голові його однокласника. Цей випадок обурив i освітян. Для перевірки фактів була створена комісія, яка встановила, що вчитель дійсно застосував фізичну силу до учня. Тому в березні 2006 року Лушницького було звільнено з роботи, а в численних публікаціях преси стверджувалося, в тому числі очевидцями і колишніми випускниками гімназії, що історик-комуніст ( Лушницький був ще й депутатом Харківської міськради від КПУ) неодноразово застосовував фізичну силу до учнів і раніше.

Учора виповнилося 80 років з дня трагічної загибелі одного з основоположників сучасної Української державності Симона Петлюри. Після поразки визвольних змагань у 1917—1921 роках він залишив Україну і оселився у Парижі. Саме тут його й настигли кулі єврея Шварцбада, руками якого Москва навмисно зіштовхнула українців з євреями. Довгі роки стверджувалося, що таким чином Петлюрі помстилися за єврейські погроми в Києві.

Цю жінку не один десяток років знає i шанує вся Україна, її голос називають золотим, а на її піснях виросло i духовно збагатилося не одне покоління людей. За своє життя вона отримала чимало звань, нагород, призів і грамот, але, коли журналіст «УМ» вперше зустрівся із Ніною Матвієнко у Балаклаві, під час однієї з благодійних акцій, усі ці регалії та заслуги не створювали дистанції у спілкуванні. «Сонце, не боїшся брати в мене інтерв'ю, бо одна журналістка нещодавно сказала, що боїться, адже я нібито дуже відверта?» — лише запитала в мене народна артистка, а віднедавна i Герой України. З'ясувалося, що в колись секретній Балаклаві Ніна Митрофанівна, як i автор, була вперше, та й взагалі у Криму відомій співачці випадало бувати нечасто. Але здавалося, що вона прожила тут не один десяток років. Принаймні з балаклавцями спілкувалася настільки тепло i щиро, немов вони давні сусіди. За тиждень після цієї зустрічі ми продовжили розмову в Києві, одразу після повернення Ніни Матвієнко з-за кордону, де вона у складі тріо «Золоті ключі» брала участь у закритті Року України в Польщі.

Можна бути захисником i обвинувачувати, можна підтримувати державне обвинувачення у суді i при цьому стати об’єктом обвинувачення сторони постраждалого. Таку юридичну логіку днями довів представник інтересів матері загиблого журналіста Георгія Гонгадзе адвокат Андрій Федур, який вимагає притягти до кримінальної відповідальності не абикого, а Генпрокурора Олександра Медведька й інших посадовців із Різницької. Причина — розголошення державної таємниці у справі Гонгадзе.

Невдалою виявилася минула п'ятниця для бориспільського міжрайонного прокурора Олександра Кузовкіна. Коли близько 22.00 він їхав на власному «Опелі» центром столиці, його підрізав темний «бімер». Прокурору ледве вдалося загальмувати й уникнути ДТП. Сталося це на розі вулиць Саксаганського та Льва Толстого. З «Опеля» вийшов пан Кузовкін, а з БМВ — водій та пасажир. Коротка словесна перепалка, з'ясування стосунків, постріл гумовою кулею i... «бімер» уже мчав із місця пригоди, а прокурор лишився на асфальті — невідомий влучив йому в праве стегно.

Про ситуацію навколо готелю «Либідь» з численними судовими розборками «УМ» неодноразово повідомляла. Півроку тому правову допомогу «Либеді» у протистоянні з тодішньою столичною владою навіть запропонував відомий народний депутат Степан Хмара, який офіційно звертався до керівництва МВС та Генпрокуратури з вимогою перевірити факти корупції з боку чиновників мерії. На час виборів усе стихло. Але після зміни влади у «Либеді» знову почалися проблеми — цього вівторка готель, майже повністю заповнений іноземними туристами, без будь-яких попереджень відключили від електропостачання.

Цікавий лист голови податкової адміністрації Дніпропетровщини Василя Андрухіва Президенту України нещодавно потрапив у розпорядження ЗМІ. Серія скандальних публікацій в обласній пресі одразу викликала вибуховий ефект. Ще б пак! Адже у своєму листі головний податківець Дніпропетровщини не багато не мало звинувачує в ухилянні від сплати податків не абикого, а гіганта вітчизняної харчової промисловості ЗАТ «Дніпропетровський маслоекстракційний завод», відомого своєю торговою маркою «Олейна».

«Ми живемо в таких умовах нелюдських! По-перше, у нас антисанітарійний стан, по-друге, режимом людей доводять не те що до виправлення, а так озлоблюють перед виходом на свободу, що люди не витримують і доводять себе до суїциду. Скарги, куди ми не писали, цензура того не пропускає», — так анонімно в ефірі «5-го каналу» пояснив причини акції протесту один з ув'язнених Личаківської виправної колонії №30, що у Львові. Мав рацію голова Держдепартаменту з питань виконання покарань Василь Кощинець, коли на минулому тижні у коментарі «УМ» припустив, що надмірна увага преси до акту непокори підслідних у Харківському СІЗО (тоді близько двадцяти чоловік порізали собі вени), може призвести до повторення таких випадків у інших закладах відбування покарань. Через декілька днів після харківського НП подібний випадок стався у Львові.