Президент Віктор Ющенко таки підписав зміни до Закону «Про статус депутатів місцевих рад», який встановлює для обранцiв згаданих рівнів недоторканність. Тепер, щоб притягти депутата якоїсь міської ради до відповідальності, буде мало санкції прокурора: у цьому випадку доведеться брати дозвiл ще й у тієї ж ради. І така фактична недоторканність багато про що свідчить. Це суттєво змінює розклади української політики.

Жахлива доля Георгія Гонгадзе з «приватної» трагедії його близьких та друзів уже давно перетворилася на загальнодержавну. І марно було б сподіватися, що політичні діячі (навіть ті ж самі, хто активно закликає «не турбувати спокій Георгія та не ворушити рани його матері») напередодні виборів не згадуватимуть цього імені у своїх цілях. Тим паче що ім'я це тісно пов'язане із «касетним скандалом», а отже, і ще багатьма-багатьма далеко не останніми в країні іменами.

Запитань до Президента у суспільства — безліч. Почути відповідь на них від самого Віктора Ющенка вдається набагато рідше, ніж того хотілося б. Хоча якби обіцянка В. Ю., не раз повторювана ним під час минулорічних виступів на Майдані (про те, що влада регулярно «виходитиме до народу» й інформуватиме його про свої дії), виконувалася сумлінніше, то, можливо, багато кроків Президента сприймалися б у народі з більшим розумінням. А, відповідно, і рейтинги нової влади затрималися на значно вищій, ніж це є зараз, позначці.

Дивна річ. Подібно до того, як пару років тому Леонідa Кучму постійно запитували, чи він, бува, не збирається на третій президентський термін, так тепер Леоніда Даниловича питають, чи не піде він на парламентські вибори. А от відповіді Кучми, який уже начебто «зав'язав» із політикою, не змінюються. «Не збирався і не збираюся», — відказав він журналістам. Леонід Данилович зазначив, що вже визначився зі своїм майбутнім — це благодійницька діяльність.

На вчорашньому засіданні Кабміну Президент, який вперше прийшов на офіційні збори нового уряду, навчав міністрів, як стати єдиною командою і працювати чесно. Насамперед він порадив налагодити на персональному рівні стосунки з відповідними комітетами Верховної Ради. Також Ющенко заявив, що члени уряду не повинні мати будь-яких стосунків із судовими структурами з особистих чи корпоративних мотивів («Ми повинні звикнути, що в цій країні ніхто не може вказувати судді, що робити, викликати вночі, смикати Генпрокурора в один чи інший бік»). А ще Ющенко хоч і є почесним головою НСНУ, але наголошує, що жоден міністр не повинен займатися партійною діяльністю: урядовці можуть бути членами партії, «в своєму серці носити ідеологію, яка їм симпатична, але не використовувати крісло для того, щоб будь-яким чином займатися партійною розбудовою. Це вочевидь зашкодило попередньому уряду».

Співдоповідачі Парламентської Асамблеї Ради Європи по Україні Ханне Северінсен і Ренате Вольвенд пропонують ПАРЄ закликати українську владу до продовження демократичних реформ. Про це йдеться у запропонованому ними проекті резолюції щодо виконання Україною своїх зобов'язань перед Радою Європи.

«Чого ви прагнете: продовження революції, реваншу опозиції чи добробуту й стабільності для всіх?» Схоже, це рекламне запитання від однієї відомої партії буквально переслідує (за посередництвом усюдисущих бігбордів і телебачення) не лише «пересічних» громадян України, а й політиків. Принаймні у Верховній Раді після пертурбацій у верхах виконавчої влади про щось подібне запитує себе чи не кожен нардеп. Хоча логічний ряд, що веде до відповіді, від «рекламного» варіанта суттєво відрізняється.

«Усі на пошуки Сала!» Таким був заклик заступника міністра внутрішніх справ Геннадія Москаля, звернений до присутніх на прес-конференції у Львові журналістів. Потрібно спільними зусиллями нарешті знайти екс-начальника УМВСУ у Львівській області Олега Сала, а не «друкувати його звернення з підпілля».