Робота над потенційним українським блокбастером — повнометражним художнім фільмом «Той, що пройшов крізь вогонь» — нарешті таки завершується. Про це власкору «УМ» повідомив режисер Михайло Іллєнко. За його словами, картина з’явиться у прокаті «десь у вересні». Не виключено, що один із прем’єрних показів улаштують на малій батьківщині головного героя фільму. Адже створено його за мотивами дивовижної біографії реальної людини — військового льотчика–аса, Героя Радянського Союзу Івана Даценка, котрий народився у селі Чернечий Яр поблизу Диканьки, де режисер нещодавно побував. Нагадаємо, що зйомки почалися ще у 2007 році й до кінця минулого фактично завершилися. Далі тривали монтаж та інші студійні роботи. Також із вимушеними перервами, зумовленими переважно затримками з фінансуванням (крім продюсерських коштів, творці стрічки використовували бюджетні гроші, а значить, були «прив’язані» до щорічних кошторисів).

Дідівські спосіб і місце збереження заробленого видавалися 53–річному кременчуцькому бізнесмену найнадійнішими. Тож на вільні кошти він купував золоті вироби і зберігав їх у серванті власної квартири — мовляв, хто туди добереться? Та одного разу замість згаданого скарбу побачив там... порожню шухлядку. При цьому замки вхідних дверей залишалися неушкодженими, слідів «хаотичного» грабунку також не було. Такого собі квартирного «барабашку» вже за кілька діб вирахували співробітники Автозаводського райвідділу міліції.

Минулих спекотних вихідних чимало відпочивальників, які приїхали в єдине на Полтавщині «морське» селище Градизьк, розташоване на березі Кременчуцького водосховища, що входить до Дніпровського каскаду, були приголомшені далекими від літньої ідилії краєвидами. Адже у воді незвичного бурого (з червонуватим відтінком) кольору плавало безліч загиблих чи напівживих бичків і малька деяких інших видів риби. Значну частину цього «улову» хвилі викинули на берег, який подекуди виявився буквально встеленим мертвою рибою. На сонці вона одразу починала розкладатися...

Днями в Кременчуці співробітники міліції затримали кримінальний квартет у складі трьох молодиків віком від 17 до 21 року та їхньої 19–річної «бойової подруги», котрі фактично цілу ніч катували і ґвалтували 20–річну землячку. Для останньої той вечір почався з найприємнішого — відзначення Дня бухгалтера в Палаці культури «Нафтохімік». Уже після опівночі їй зателефонував знайомий — 21–річний працівник охоронного агентства — й запропонував продовжити святкування в його квартирі, де також зібралася дружня компанія.

Одразу трьох студентів місцевих вишів змушені були реанімувати у відповідному відділенні медики третьої міськлікарні після того, як цих юнаків віком 20—23 роки привезли сюди з «п’ятачка» перед входом до одного з розважальних закладів наддніпрянського міста. Спричинений наркотичним отруєнням стан пацієнтів був тяжким, один із них узагалі прийшов до тями тільки через три дні. Двоє його «братів по нещастю» постраждали менше, тож їх уже виписали з лікарні, а от їхньому приятелю знадобиться триваліше лікування. Як з’ясували правоохоронці, хлопці наковталися знеболювальних пігулок, що мають продавати в аптеках тільки за рецептами лікарів. Причому «найхоробріший» студент спожив їх одразу 30 штук (!), двоє інших — по 20.

Днями прокуратура області порушила кримінальну справу проти виконувача обов’язків начальника сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків одного з райвідділів міліції. Адже, як з’ясували працівники прокуратури та відділу внутрішньої безпеки обласної міліції, згаданий правоохоронець боровся з поширенням наркотиків на ввіреній йому території вельми специфічно.

У Полтаві співробітники Державтоінспекції поставили умовний шлагбаум перед 46–річним водієм автобуса «Богдан», який перевозив пасажирів на одному з найпопулярніших у місті маршрутів «Огнівка — Інститут зв’язку». Бо ж при перевірці документів запах алкоголю від нього було чути навіть «неозброєним» носом.

Дев’ята конференція Полтавської обласної організації інвалідів війни та Збройних сил почалася з годинним запізненням. Тільки тому, що весь цей час сивочолі ветерани, більшість яких уже давно розміняли дев’ятий десяток літ і подолали десятки чи навіть кількасот кілометрів до обласного центру, чекали бодай когось з офіційно запрошеного на форум керівництва облдержадміністрації. Та так і не дочекалися. Прийшов лише третьорядний чиновник, який нічого не вирішує. Тож у відповідь на таку «увагу» можновладців пролунали пропозиції конференції взагалі не проводити, обмежившись пікетуванням обласного «білого дому». Зрештою, після тривалих телефонних перемовин керівника організації Івана Лантуха з заступником голови облдержадміністрації, котрий пообіцяв «делегувати» на конференцію заступника голови... облради (ще через 40 хвилин той справді прийшов), делегати таки розпочали своє зібрання. Й одразу вимушено згадали, що на подібні форуми обласного осередку «ріднішої» для нинішньої влади ветеранської організації, яку очолює нардеп–комуніст Петро Цибенко, ті ж таки провідники ОДА ходять, як кажуть, строєм...

Після тривалих дощів і злив у суботу, коли в Опішному відзначали Національний день гончаря, на численних гостей, як кажуть, і не капнуло. Тож довгоочікуване сонечко сприяло гарному настрою. Хоча навіть дощі не завадили «Здвигу–2011». Усі його заходи, які «УМ» уже анонсувала, відбувалися у визначені терміни, частину з них тільки довелося перенести з відкритих майданчиків у приміщення. Вінець же масштабного дійства — День гончаря — вирував у підпорядкованому тамтешньому Національному музею–заповіднику українського гончарства Центрі духовного розвитку та довкола нього. За формою він нагадував наші традиційні етнозабави, за змістом же відрізнявся від більшості з них. Передовсім тому, що чимало ініціаторів подібних дійств лише бавляться в українськість, а в Опішному живуть нею. Тож, зізнавалися на урочистому відкритті свята гості з Німеччини, США, Росії, Норвегії, саме сюди вони приїздять по «справжню» Україну знову і знову.

Позавчора 75–річний господар приватного обійстя, що в Ленінському районі Полтави, заліз на вишню, щоб зібрати особливо рясний у цьому році врожай згаданих ягід. Дружина йому допомагала, стоячи на землі. Тож пригадує: після того як чоловік подав наповнене відро, вона ще й нагадала йому про необхідність бути обережним. Та не встигла відійти навіть на кілька метрів, як почула крик і шум: господар упав iз дерева просто на гострі наконечники штирів металевої огорожі...