Цим хлопцям потрібно видавати державні нагороди, але вони натомість не мають навіть належного висвітлення своїх акцій у ЗМІ. «Студентське братство» під керівництвом Олега Яценка, добре попрацювавши на виборах Президента у 2004 році, з минулого літа взялося виборювати право української власності на маяки та деякі інші об'єкти, які незаконно — всупереч базовим угодам мiж Україною i Росією — утримує Чорноморський флот РФ.

Одна з найстаріших українських партій із дуже складною історією. ПЗУ зареєстрована в Мін'юсті ще в травні 1991 року. Зоряний час зелених, чиїм лідером у 1993 році став Віталій Кононов і відтоді залишається біля партійного керма, припав на 1998 рік.

Власне до редакцій місцевих газет двоє колишніх i один нинішній начальники міліції позиваються, вимагаючи назагал понад сто тисяч «морально-компенсаційних» гривень. Запорізький кореспондент «України молодої» публічно виступив у Бердянську на захист однієї з «підсудних» газет — і невдовзі вислуховував погрози аноніма.

Сьогодні в Києві має розпочатися засідання підкомісії, спеціально створеної у рамках міждержавної комісії Ющенко-Путін для обговорення всіх питань, пов'язаних із перебуванням в Україні Чорноморського флоту РФ. Головним питанням будуть не стільки маяки, ситуація навколо яких вже наблизилася до точки кипіння, як підвищення орендної плати для Росії за перебування її флоту на українській території. Рішення розрахувати оренду для ЧФ за сучасними стандартами було прийняте ще на минулому тижні на засіданні Ради нацбезпеки та оборони України.

Бердянськ, який є морськими воротами Азовського моря, зацікавив Євробанк реконструкції та розвитку, а начальник порту, їхній «вартовий-ключник», несподівано потрапив в опалу. В Україні тільки й балачок, що про нову хвилю морозів. А в Бердянську є й приємне «відновлення»: повернувся на посаду начальник порту Володимир Пікінер. Не зрозуміло тільки, чому міністерство змарнувало майже п'ять місяців на роздуми, перш ніж прийняти таке рішення.

Патріотично налаштовані запоріжці давно помітили: якщо наближені до міського голови Євгена Карташова друковані та електронні ЗМІ активно вихваляють якийсь проект чи намір владоможців — впору згадувати Станіславського і волати всією громадою «Не вірю!». Так було, приміром, з виділенням 5,5 гектара землі над Дніпром для спорудження гіпермаркету «Метро»: без нього, мовляв, місту не вижити. Особисто пан Карташов мав такі аргументи: інвестори «окультурять» ділянку в центрі міста (до речі, у рекреаційній зоні), яка все одно перетворилася на смітник, зате бюджет одержить додаткових 15 мільйонів гривень. На сесії мер протиснув бажане рішення, однак його опротестувала прокуратура; тодішній «губернатор» Юрій Артеменко підключив до проблеми Президента України Віктора Ющенка, мав жорстку розмову з Акселем Лукі, директором української філії німецької фірми «Метро кеш енд Керрі». Потенційному інвестору запропонували 13 інших ділянок, однак той відмовився. Тільки суд поставив логічну крапку, яка, звісно ж, не збiглася з інтересами мерії.

Під час свого останнього візиту до Запоріжжя Президент України Віктор Ющенко найбільшу увагу приділив проблемам енергозбереження та екології. «Сьогодні в Запоріжжі ви не знайдете жодної структури, жодної особистості, які б не встали та не сказали, що шкоду навколишньому середовищу спричиняє такий-то завод в таких-то розмірах. Тому нам потрібно вийти на діалог», — наголосив Президент.

Серед необмеженої кількості кухонних і пивних розмов про співвідношення якості та національної ідентифікації в українській музиці пригадую одну дискусію. Моя подруга із Запоріжжя переконувала, що важливою є не стільки мова пісень, як їхнє стилістичне оформлення та професійне виконання: «От є запорізька група «Фотомото». Ти не чула, і ніхто не чув. А хлопці роблять дуже хорошу клубну музику, це щось схоже на лаунж, ротуються в Європі. І сам Джон Пілл, культовий лондонський діджей, законодавець музичної моди, який прослуховував мільйони композицій, і відбирав з них в ефір радіо ВВС найперспективніші, крутив їхню музику, запросив у ефір, де колись були і Девід Боуі чи «Пінк Флойд»! Так, вони співають французькою, але хіба це має якесь значення?». Звучало інтригуюче, і коли в музичній афіші Києва з'явилося повідомлення про перший виступ у столиці «Фотомото», проігнорувати його було б нерозумно.