Найвідоміший український «американський в'язень», перебуваючи під слідством у США, схоже, не нудьгує. По-перше, Павло Іванович Лазаренко серйозно настроєний повернутися до України, і то не на щиті, а зі щитом. Про це свідчить активізація самого екс-Прем'єра, який уже навіть встиг «побувати» на зустрічі зі своїми однопартійцями за посередництвом селекторного зв'язку, так і його політичної сили, партії «Громада». А в Дніпропетровську, як розповідають тамтешні мешканці, повернення «Хазяїна» дехто вже чекає з нетерпінням — на місцевому ЦУМі навіть повісили чимале зображення Павла Івановича.

«Сьогодні». Так коротко й вичерпно відповів минулої п'ятниці на своєму традиційному брифінгу голова секретаріату Президента Олег Рибачук на запитання журналістів про те, коли буде назване прізвище кандидата на посаду Генпрокурора. Минуло «сьогодні», а потім і «завтра», а про ймовірного наступника Святослава Піскуна, якого ще повинна затвердити Верховна Рада, країна нічого конкретного не почула. Що, втім, уже й не дивує, адже подібні «передчасні анонси» в нової влади входять у звичку. «Вівторок» в обіцянці назвати ім'я нового міністра в реальності виявляється п'ятницею, «кінець цього тижня» — кінцем наступного, а засмикані кiлькома скасуваннями представлення голови НТКУ телевізійники зрештою сприймають як належне призначення зовсім несподіваного керівника.

«Головне для нас — підняти якість взаєморозрахунків за газ на рівень, гідний нашого стратегічного партнерства», — сказав журналістам перед вильотом з Туркменістану Прем'єр-міністр Єхануров. Він розповів, що під час двох зустрічей з президентом Туркменістану Сапармуратом Ніязовим, а також упродовж тривалих переговорів з туркменською делегацією було домовлено, що глава уряду контролюватиме покриття товарної частини українського боргу за поставлений газ, що товари ці будуть якісними. Також, повідомив п. Єхануров, переговори щодо довгострокових поставок туркменського газу триватимуть надалі за участі Росії.

Святослав Піскун поки що так і залишається екс-Генпрокурором. По-перше, Шевченківський районний суд Києва ще 19 жовтня відмовив йому в забезпеченні його позову до Президента Віктора Ющенка шляхом призупинення дії указу про його звільнення, тож указ цей діє і донині, а отже, Піскун не може повернутися на своє місце в керівному кабінеті ГП. А по-друге, Святослав Михайлович, очевидно, не дуже-то й хоче виграти другу в своєму житті справу проти глави держави, позаяк 26 жовтня, на коли було призначене судове засідання у його справі в Печерському суді, не тільки не з'явився туди сам, а навіть свого представника не прислав.

Позавчора Павло Лазаренко взяв участь у роботі дніпропетровської обласної конференції своєї партії «Громада». На форум однопартійців колишній «хазяїн Дніпропетровщини» прийшов за допомогою гучномовців селекторного зв'язку.

Напруження зростає. По вулицях Києва й багатьох інших міст ходять люди і їздять авто з помаранчевими стрічками — насправді їх поки дуже мало, але ж ніхто навіть не уявляє, що через місяць столиця перетвориться на суцільне помаранчеве море. До першого туру виборів залишається три, два, один день... Влада казиться, «темники» стають іще жорсткішими й огиднішими, і нарешті не витримують представники «четвертої влади»: проти цензури й тиску, що виходять з Адміністрації Президента Кучми, щодня повстають нові й нові тележурналісти. Країна завмерла в очікуванні: за даними різних соціологічних опитувань, головний кандидат від опозиції Віктор Ющенко або з великим відривом випереджає свого конкурента від влади Віктора Януковича (Центр Разумкова), або з іще більшим — відстає (Фонд «Общественное мнение»). «Помаранчевий» та «біло-синій» штаби з різних причин переконані в перемозі кожен свого кандидата, при цьому «ющенківці» твердять: В. Ю. стане Президентом ще після першого туру. «Януковичiвці» в «Зоряному» (офіційний штаб) крутять пальцем біля скроні й розтягують рота в глузливій посмішці. А в Музейному провулку («тіньовий» штаб) iз подвоєною енергією розробляють стратегію поведінки на різні випадки й готуються до гіннесівського рекорду з фальсифікацій.

Коли «маленькій» людині, звичній до жорсткої економії з огляду на мізерну зарплату чи пенсію й безперспективність надій на її зростання, просто на голову зненацька падає сила-силенна грошей, імовірність того, що змушений протягом тривалого часу тримати себе у фінансових рамках щасливчик розтринькає багатство значно швидше, ніж це зробив би в такому випадку його й без того заможний колега по прихильності Фортуни, значно зростає. Наскільки в цьому випадку відрізняється від гомо сапієнса ціла держава, маємо шанс дізнатися незабаром. Після того як в Україну справді прийдуть ті «шалені гроші», які переможці конкурсу з продажу комбінату «Криворіжсталь» ще тільки повинні заплатити за своє нове придбання. А поки що, чекаючи на ці 4 мільярди 793 мільйони доларів (округлено, за курсом Нацбанку), експерти, фінансисти, журналісти й особливо політики (це вибори — ми пам'ятаємо) вже активно «ділять» ці гроші, наввипередки пропонуючи пустити їх на ті чи інші потреби. І це тільки на перший погляд здається, що будь-хто, наділений хоч трохи тверезим розумом і здоровим глуздом, замість одразу проїсти й розтринькати несподіване багатство, вклав би його в якусь прибуткову справу, аби надалі спокійно їсти й витрачати дивіденди, знаючи, що грошики тим часом працюють на нові наїдки й розваги. Жебрак, несподівано зірвавши джек-пот, додумається до цього в одному випадку з тисячі. Політик напередодні виборів не зізнається у перевагах такого витрачання мільярдів ніколи.