Стіни робочого кабінету Дмитра Гнатюка в Національній опері прикрашають ікона Божої Матері, афіші його закордонних гастролей, картини з видами Сорочинського ярмарку та українських пейзажів, а також портрет Івана Паторжинського. «Це мій Учитель, — з повагою каже Дмитро Михайлович. — Мені страшенно пощастило, що я вчився в цього неперевершеного артиста. Це був і режисер, і актор, і неповторний співак: кращий Карась, кращий Тарас Бульба. Він умів створити навкруг свого героя дивовижну неповторну ауру». Сьогодні Дмитро Гнатюк уже й сам Учитель. І сам навчає молодих артистів «розкривати вокальний образ, бо дуже рідко є співаки, які вміють це робити». У те, що Дмитру Михайловичу 85 років, відмовляєшся вірити. Це бадьорий чоловік, сповнений планів і задумів. Щоправда, вже як театральний режисер. А ще артисту дуже болить доля України. Про все це — наша розмова.

Щорічний рейтинг ста найліпших університетів світу традиційно опублікувала британська газета «Гардіан». Але ретельне вчитування аж до самісінького кінця списку нічого не дасть патріотам України: жодного вітчизняного вишу там немає. У лідерах рейтингу все та сама «колода» вишів, які з року в рік лише перетасовуються. Так, перше місце посів Кембріджський університет (Британія), потіснивши на другу сходинку торішнього власника пальми першості — Гарвардський університет (США). Завершує трійку Йєльський університет (США).

Невтішна статистика свідчить: після дитячих садочків діти йдуть у перший клас цілком здоровими й життєрадісними, а закінчують шкільну науку хворими людьми із цілим букетом хронічних болячок. У першу чергу, від неправильного сидіння за партами та великого зорового навантаження потерпають хребет та очі. Чому так трапляється і що iз цим робити?

Сьогодні у школах України пролунає перший дзвоник. Армія школяриків у новому навчальному році поповниться понад 400 тисячами новобранців — саме стільки «першачків» уперше переступлять поріг своїх класів. Втішає, що це на декілька тисяч більше, ніж торік. Наприклад, на Воли­ні на 905 першокласників більше, ніж торік, на Тернопільщині — на 402, на Луганщині — на 564. Хай не демографічний вибух, але в класах поступово стає гамірніше. Щоправда, на тлі цих втішних тенденцій не може не тривожити інший факт: з освітньої карти цьогоріч зникне приблизно сто шкіл. Правда, чиновники це називають «призупинення діяльності». Водночас вірогідність відновлення цієї діяльності дуже і дуже невелика...

Скажімо, на Львівщині цьогоріч навчання не розпочнеться у 9 школах, на Вінниччині — в чотирьох, а на Хмельниччині, за словами голови Хмельницької облдержадміністрації Василя Ядухи, — аж у 82! Причому сумна тенденція зачепила навіть міста: скажімо, в Житомирі не відкриється школа №18. Її приміщення зведені понад 100 років тому і вже вичерпали свій технічний ресурс (наприклад, система опалення тут досі була пічна), повноцінного спортзалу і їдальні немає, споруда майстерні — в аварійному стані. Тому всіх дітей разом із вчителями переведуть до сусідньої школи.

Міністерство освіти щойно оприлюднило проект Умов прийому до ВНЗ на 2011 рік. У ньому пропонується низка важливих змін, на які одинадцятикласникам варто звернути увагу.

Шлях до вищої освіти тепер стане ще дорожчим. Кабінет Міністрів ухвалив кілька постанов, якими розширив перелік платних послуг. Розкривати гаманця доведеться ще на стадії Зовнішнього незалежного оцінювання. Три обов’язкові тести залишаться безкоштовними, але якщо випускник захоче писати тести з п’яти предметів, то за «наднормові» дисципліни доведеться викласти гроші. За повторну здачу тестів (наприклад, через рік) теж братимуть плату.

Справжній шок пережив Прем’єр–міністр Микола Азаров від інформації про ситуацію зі школою в селі Познань. Про це він сам зізнався на вчорашньому засіданні уряду. «Одна з центральних газет України опублікувала, як на мене, абсолютно дику інформацію: батьки з села Познань Рокитнівського району Рівненської області, де найвища в Україні народжуваність і де мешкає 150 багатодітних сімей, налаштовані не пускати дітей до школи, — сказав глава уряду. — Ще минулого року тут згоріла частина школи, і з тих пір ні нова школа не збудована, ні стара не відновлена. Це шок. Апофеоз безвідповідальності». Громи і блискавки відтак посипалися на голови винних за «шок і апофеоз». «На попередників немає чого кивати, адже в нас уже було майже півроку, щоб вирішити цю проблему, — продовжив Микола Янович. — Як можна оцінити тих керівників, які півроку споглядали таке неподобство? Ці керівники однозначно не виконали завдання уряду: підготувати всі школи до початку нового року. Тому, по–перше, сьогодні ж ми виділимо кошти на будівництво нової школи з Резервного фонду».

Упродовж кількох останніх днів на пагорбах Співочого поля в Києві вишивали сорочки, рушники, килими. Полотном для майстринь у цій справі була звичайна трава, а нитками — квіти різних кольорів. Побачити, що з того вийшло, можна буде вже сьогодні, коли офіційно відкриється традиційна квіткова виставка, на якій кожен район столиці представляє власні композиції. Цьогоріч вона має назву «Ріка вишиванок», тож «зелені» дизайнери творили саме в цьому ключі.

Коли ми приїхали у Верхівню, що в Ружинському районі на Житомирщині, село саме оговтувалося від буревію, що пройшов тут напередодні. У багатьох оселях він понівечив дахи і повибивав шибки. «Град був завбільшки з куряче яйце, — розповів місцевий мешканець, який у Верхівнянському парку разом з іншими чоловіками різав поламані гілки старезних дерев. — Скільки живу — такого ще не бачив. На городах — ні помідорів, ні гарбузів, від кукурудзи одні лише сторчаки залишилися. Тривало це все хвилин 15, а такої біди стихія наробила!». Маєтку графів Ганських, де зараз розташовується агроколедж, теж було завдано збитків — град подекуди побив вікна. А колишню родинну капличку й усипальню Ганських, яку нині громада села використовує як церкву, підтопило — споруда розташована в низині, й потоки води під час грози хлинули туди. На щастя, серйозних проблем споруді це не завдало: намочивши килими, вода стекла до підвалу, де колись було поховано власника маєтку та чотирьох його дітей...

Чи не кожного українця сьогодні хвилює банальне: коли ж закінчиться ця виснажлива спека? І чого від «небесної канцелярії» нам чекати в майбутньому? Невже таким літо тепер буде завжди? Розпитати про це ми вирішили директора Центральної геофізичної обсерваторії Олександра Косовця. Він саме у відпустці, але на запитання «УМ» люб’язно погодився відповісти.

«Ось прочитав у вашій газеті від 29 липня анекдот, — розпочав нашу розмову на веселій ноті Олександр Олександрович. — Коли телефонує керівник Гідрометцентру Микола Кульбіда Сергію Бубці в НОК і каже: «Ну що, Серього, зрозумів, як треба працювати? За місяць п’ять рекордів». Так–от я вам скажу, що до рекордів Микола Іванович ніяк не причетний. Бо його діло — робити прогнози, а фіксувати рекорди — це завдання саме нашої геофізичної обсерваторії...»