Гела Баблуані — 30–річний франко–грузинський режисер, який явився світові у 2005 році після того, як його перша повнометражна стрічка 13 Tzameti отримала відзнаку за дебют на Венеційському кінофестивалі. За кілька місяців імідж багатообіцяючого молодого режисера підкріпило гран–прі журі «Санденса». Нещасливе число принесло Баблуані ще одну удачу: американським продюсерам дуже сподобався оригінальний сценарій фільму про юного хлопця, який стає номером тоталізатора у грі «російська рулетка», і вони запрошують Баблуані зняти рімейк картини. Так через п’ять років з’явився фільм, який зараз закликає нашого глядача в кінотеатри прізвищами Міккі Рурка, Джейсона Стетема та Кертіса 50 Cent Джексона.

Завтра у книгарні «Є», що на вулиці Лисенка, о 18.00 письменниця з волоссям кольору воронячого крила розповідатиме своїм прихильникам й журналістам історію про те, як вона вирішила вдарити лихом–журбою об землю й податися у мандри, про що давно мріяла, — це буде преамбулою до презентації її нового видання «У пошуках Оґопоґо» (книга — лауреат конкурсу «Коронація слова–2010», деякі подорожні нотатки друкувалися в «УМ»). А може, пані Леся обере інший сценарій спілкування з аудиторією? Ніхто, крім неї, цього напевно знати не може. Але дебют відомої журналістки й дитячої письменниці в амплуа авторки «дорослої» книги зацікавить тих, хто стежить за літературним процесом в Україні.

Кілька разів на рік у Києві проходить благодійний дитячий книжковий ярмарок, який базується в «Українському домі». Цього року його доповнить літературна акція, яку організовує Музей книги та друкарства, — Фестиваль української дитячої книги «Азбукове Королівство Магів і Янголів». «У нас немає реклами видавництв, продажу книжок, лише презентація найновіших творів українських дитячих авторів, можливо, дехто з них принесе свої книги для автограф–сесії. Ми це робимо у вигляді фесту, свята, тобто між виступами художників i письменників обов’язково будуть музичні номери, майстер–класи, які проводитимуть самі автори, деякі з них прийдуть зі своїми родинами», — анонсує директор музею Валентина Бочковська.

Цей фільм, насамперед, зацікавить тих, хто є не просто юзером ПК, а сидить на голці соціальних мереж, зокрема Facebook — в українських кінотеатрах «Соціальна мережа» (The Social Network), що вже збурила США, виходить завтра. Ще на старті проекту картині передрікали популярність і навіть скандальність: адже в центрі оповіді — історія конфлікту між засновниками мережі — хтось хотів грошей, хтось — визнання, а хтось — знищити своє дітище. За кіноверсією, першими були брати Вінклвосси, студенти Гарварду, які нібито придумали ідею соціальної мережі Facebook, другим — співзасновник ресурсу і його фінансовий директор, також студент Гарварду, Едуардо Саверін, третім — геній програмування, власник Facebook і наразі наймолодший офіційний мільярдер Марк Цукерберг. Базисом для створення фільму став роман Бена Мезріча «Випадкові мільярдери» (The Accidental Billionaires), на якому постав монолітний сценарій Аарона Соркіна: для того, щоб улізти в історію Facebook, він створив спеціальний сайт для реєстрації відвідувачів, провів безліч зустрічей iз людьми, дотичними до цієї справи, хоча самого Цукерберга серед них не було. І все заради того, щоб розкрутити парадоксальні істини: найбільшу соціальну мережу в світі створив асоціальний суб’єкт, а ще — скільки б у тебе не було віртуальних друзів, твою самотність це не полегшить.

На історії цього фільму відбивається карма його головного героя: як і ім’я великого гетьмана, назва «Молитва за гетьмана Мазепу» передбачає скандал, вигнання, замовчування. У 2002 році, коли в кінотеатрі «Україна» відбулася прем’єра довгоочікуваної картини Юрія Іллєнка, її сприйняття, м’яко кажучи, було неоднозначним. Потім, після нетривалого періоду бурхливих дискусій, фільм ніби канув у Лету. Злі язики казали, що продюсер картини заховав (знищив її?) на неофіційну вимогу Москви (річ у тім, що Петро І там зображений як придуркуватий істерик з гомосексуальними нахилами). І ось у столиці знову з’явилися афіші з назвою «Молитва за гетьмана Мазепу. Нова версія» (2010). Тепер уже в кінотеатрі «Київ», рівно через чотири місяці після смерті режисера.

Спочатку це було схоже на таємне зібрання масонів у стінах розкішної будівлі Спілки письменників України: на другому поверсі в сутінках сновигали, перешіптуючись, тіні, які після того, як до зали внесли підсвічники, точніше настільні лампи, перетворилися на письменників, перекладачів та видавців. На вручення премії ім. Сковороди, що з 2001 року надає Французьке посольство, завітали Віктор Шовкун, Лариса Денисенко, Леонід Кононович, Андрій Курков (він же — член конкурсного журі).

Цього року організатори фестивалю спеціально обрали латинську нумерацію для того, щоб підкреслити знаковість події: Молодість XL — тобто екстравеликий, зрілий і навіть досвідчений. Як приклад останнього — прискіпливіше ставлення до конкурсної програми повнометражних фільмів: попрактикувавшись на власних помилках, гендиректор фестивалю Андрій Халпахчі пообіцяв брати лише якісні вітчизняні картини. Але давайте про все по порядку.

Забудьте, що ви бачили в програмі «У світі тварин», — «Океани» французьких режисерів Жака Перрена і Жака Клюзо пропонують набагато ширший погляд на світ братів наших менших. Ніяких зайвих слів, коментарів чи подробиць, автор втручається в канву фільму тільки щоб пояснити появу того чи іншого сюжету, а основний орган сприйняття — це ваші очі.

«У червні тут була велика нарада. На територію заповідника приїхали віце–прем’єр із гуманітарних питань Володимир Семиноженко, міністр культури Михайло Кулиняк, представники КМДА, владика Павло (наміс­ник Свято–Успенської Києво–Печерської лаври. — Ред.), генеральний директор заповідника Марина Громова. І Семиноженко на моє запитання про можливе відселення сказав: «Музеї ми чіпати не будемо», — Адріана Вялець, директор Національного музею українського народного декоративного мистецтва, розповідає передісторію теперішнього скандалу щодо відселення трьох комунальних музеїв з території Лаври. Днями у редакцію звернувся колектив потенційного виселенця — Музею театрального, музичного та кіномистецтва України з проханням оприлюднити їхній протест форсованому переміщенню. Працівники музеїв, які раніше не коментували ситуацію, нарешті заговорили.