На вівторковій сесії Запорізької міськради депутати від Партії регіонів діяли за принципом «Нахабство — друге щастя». І «обламалися» у своїх намірах. Вони мали однодумців лише у включенні до порядку денного питання про «мовну солідарність» із Донбасом і Луганщиною, Севастополем і Харковом (а тепер уже й з Алуштою. — Ред.). Попри те, що кілька років тому Феміда Запоріжжя за поданням прокурора вже скасовувала рішення сесії щодо підвищення статусу російської мови, місцеві депутати вирішили наступити на ті ж самі граблі. Поки що синців собі не набили. Бо впродовж трьох годин дискутували з приводу іншого питання — у який спосіб розподіляти портфелі?

Світ можна змінити через освіту, відкрив для себе американець Дж. Вільям Фулбрайт. І, ставши сенатором, у 1946 році започаткував програму наукових обмінів, яка сьогодні відома в усьому світі. «Наша мета — сприяти, щоб науковці однієї країни пізнавали науковців іншої. І таким чином могли й самі краще розвиватися», — каже директор програми академічних обмінів США імені сенатора Фулбрайта в Україні Марта Богачевська-Хомяк. Щороку до нашої країни приїжджають 20—25 американських дослідників, викладачів чи студентів. За час дії української програми тут, відповідно, побували понад 200 представників американської науки. Водночас українські вчені отримали нагоду попрацювати в Сполучених Штатах, збагачуючи свій досвід та розповідаючи колегам з іншої півкулі Землі про рідний край. Адже Америка відділена від решти світу, більшість американців не володіють іноземною мовою і, згідно з останніми опитуваннями, не можуть показати на карті Близький Схід.
Радянський Союз долучився до програми Фулбрайта аж наприкінці 1970-х, запрошував до проектів людей «перевірених», відібраних у Москві. В Україні програма започаткована у 1993 році. Спершу нею відало посольство США, згодом фулбрайтівці розмістилися у власному офісі. З 2000 року українською програмою керує американська дослідниця українського походження, доктор Марта Богачевська-Хомяк.

Згідно з президентським указом № 551, у вітчизняному війську нарешті засновано емблеми i прапори ЗСУ, Міноборони, Генштабу та різного роду військ — сухопутних, повітряних та ВМС. Свої штандарти отримали міністр оборони, начальник Генштабу ЗСУ, командувачі різних родів військ. Описи i малюнки емблем, прапорів i штандартів уже затверджено, й кожен бажаючий може переглянути їх на сайті Президента України.

«Удєрживая пульт голосованія пєрєд собой, ви нажимаєтє кнопку, удєрживаєтє єйо в тєчєніі двух-трьох сєкунд, пока соотвєтствующій свєтодіод нє загоріца даним свєтом. Ето счітаєца, што інформация счітана с вашего пульта, і ви отпускаєтє кнопку». З такого«лікнепу» розпочалася позавчора сесія Запорізької облради.

Урочище Бузький Гард на Миколаївщині (в районі Південноукраїнська) затопили всупереч забороні Мінекології та активним протестам громадськості, що тривали впродовж 20 (!) років. Під водою залишилися повільно вмирати рідкісні види рослин, записані до Червоної книги. Зникли з лиця землі фантастичні краєвиди, козацькі могили, останні в Україні та Європі гранітні пороги - мальовнича частина ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя», створеного у 1994 році.

З «правою рукою» Юлії Тимошенко, народним депутатом Олександром Турчиновим ми спілкувалися позавчора, одразу після чергового «холостого» засідання Верховної Ради. Незважаючи на пережитий шок (за його власними словами) після зміни формату коаліції «Нашою Україною», пан Турчинов усе ж таки сподівається, що мости між «партіями Майдану» ще не спалено.

... День перед тим, за старим, більш відповідним до природи стилем, почалася зима. Але, окрім теплого вітру з дощем-крутієм і води по гомілки, виразних ознак будь-якого сезону в центрі села Чемер Козелецького району не видно. Навіть зелене листя в старому поміщицькому парку Пашковських ще затрималося на гілках.

Протягом століть передаємо з уст в уста перекази, легенди про Берестецьку битву, про подвиг останніх 300 козаків і останнього захисника Берестецького поля битви, якого народ називає Іваном Нечаєм. Залишившись одним серед живих, він не здався ворогові і загинув як герой на невеличкому озерці, яке дивом збереглося до наших днів. Основну ж частину українського війська (близько 90 тисяч) вивів тоді з оточення через болотисту річку Пляшівку наказний гетьман Іван Богун... У 1844—1845 роках історик Микола Костомаров записав тут від селян низку переказів, легенд, пісень. Він ще застав на полі битви залишки земляних укріплень, які описав у своїй науковій праці.

На знаменитих запорізьких мостах Преображенського позавчора розігралася чергова драма. Знаменитих, зокрема, тією прикрою обставиною, що саме тут намагаються звести рахунки з життям самогубці. Позавчора спробу суїциду здійснила ще одна молода запоріжанка. Вона перебралася через поручні, якусь хвилину постояла на краю моста — і, відштовхнувшись від конструкції, з 54-метрової висоти полетіла у води Дніпра.