Новий спосіб видурювання чужих коштів і майна вигадав 32–річний кременчужанин. На посаду майстра з ремонту мобільних телефонів одного з тамтешніх сервісних центрів його взяли з місячним випробовувальним терміном.

Коли 29–річна мешканка райцентру Котельва пообідньої пори повернулася додому, то спочатку не повірила своїм очам: серед білого дня в її будинку, ніби у власному гніздечку, хазяйнував... голий незнайомець.

Уже звична за «сюжетом» і водночас приголомшлива за наслідками автокатастрофа сталася минулої неділі в місті–райцентрі Глобине.

Минулих вихідних на головному стадіоні Миргорода вирував перший дводенний фестиваль, присвячений «однойменній» свині. Наша газета вже повідомляла про відмову його організаторів від «найкривавішої» частини програми — привселюдного конкурсу коліїв кабанчиків, — спричинену протестами вітчизняних захисників тварин. Власне, напередодні дійства батьки фесту наголошували на зовсім не «заупокійній» для п’ятачків ідеї привернути увагу до цієї першої української породи свиней, яку останнім часом незаслужено забувають наші товаровиробники.

Минулого тижня, отримавши вирок Юлії Тимошенко у вигляді семи років позбавлення волі, БЮТ оголосив «всеукраїнську акцію протесту». Яким зараз є ступінь підтримки колишньої очільниці уряду, яка на виборах 2010 року зібрала понад 11,5 мільйона голосів, показала акція в Полтаві. У п’ятницю по закінченні робочого дня на Театральну площу вийшло менше 200 осіб — представників ВО «Батьківщина», «Фронту змін», партії «УДАР» Віталія Кличка», Народного руху та Європейської партії. Гасла «Юлі — волю!», «Банду — геть!», «Слава Україні — героям слава!», озвучені нардепом від БЮТ, головою обласної «Батьківщини» Вадимом Петренком, лунали не надто гучно в усіх значеннях слова. Адже приблизно половина учасників і без того скромного мітингу прийшли сюди за велінням службового обов’язку та своїх роботодавців.

Напередодні свята Покрови на полі Полтавської битви активісти патріотично налаштованих громадських організацій втретє (!) встановили пам’ятний хрест на честь козаків, які більше 300 років тому воювали за волю України. На цьому скромному дерев’яному хресті, на відміну від двох попередніх, немає жодних табличок і написів. Однак, як наголосили під час його відкриття голова обласної організації Товариства політв’язнів і репресованих Володимир Гнітько та представник одного з козацьких об’єднань Володимир Полапа, йдеться про вшанування пам’яті «славних лицарів гетьмана Івана Мазепи». Тобто саме тих українців, яких навіть сьогодні при згадуванні відомої баталії намагаються «забувати» українофоби всіх мастей.

Заяву до міліції про сексуальне насильство в родині днями написала сама потерпіла — 15–рiчна місцева школярка. За її словами, вперше такої наруги з боку 38–річного вітчима вона зазнала ще тоді, коли їй виповнилося 13 років. При цьому погрози хтивого негідника утримали її від розповіді про все матері. Тож, переконавшись у тому, що падчерка тримає язик за зубами, педофіл через кілька місяців повторив жахливий «сеанс» статевого виховання. Пізніше відкрити ту страшну «таємницю» потерпіла також не наважувалася, бо тепер уже вважала винною у власних бідах і... себе.

Чим менше часу лишається до початку фінальної частини чемпіонату Європи, тим частіші візити в Україну футбольних єврочиновників. Такі гостини офіційних ревізорів, звісно, дуже важливі. Та все ж головними очима і вухами Старого Світу, які «ретранслюють» новий імідж України для світу, під час Євро–2012 будуть не вони. А сотні тисяч уболівальників, тисячі журналістів, які приїдуть до нас, щоб підтримати свої команди і згодом розповісти співвітчизникам про побачене та почуте. А що бачать ці повпреди «футбольної народної дипломатії» в Україні вже сьогодні? Об які проблеми спотикаються? Про все те «УМ» розпитала гостей із Німеччини, котрі нещодавно приїздили до Полтави транзитом через Київ на матч «Ворскли» із «Ганновером» у Лізі Європи.

Напередодні 170–річчя від дня народження видатного українського письменника, публіциста, педагога, громадського діяча Михайла Драгоманова наша газета проанонсувала ювілейні заходи, що відбувалися на його малій батьківщині, у місті Гадяч. Спершу в приміщенні «іменної» школи №2 (саме на цьому місці стояв будинок тодішнього повітового училища, в якому навчався майбутній просвітитель) відбулася всеукраїнська науково–практична конференція. Наступного дня тут відкрили меморіальну дошку. А головні урочистості тривали в оновленому урочищі «Зелений гай», де свого часу стояв просторий кам’яний «дачний» будинок родини Косачів—Драгоманових.

Постійні читачі нашої газети ще й досі пам’ятають матеріал під заголовком «П’яний» брейк», опублікований в «УМ» у жовтні 2005 року. Йшлося в ньому про сумнівні витівки тодішніх очільників Кобеляцької райдержадміністрації — голови та його першого заступника. Саме вони, добряче «заправившись» спирт­ним на святкуванні Покрови, ввечері почали «виховувати» матюками, образами та погрозами місцеву молодь, що зібралася у підвальному приміщенні районного Будинку культури на заняття гуртка брейк–дансингу, а потім і міліціонерів, які намагалися заспокоїти можновладців... І ось — знову Кобеляки, той самий районний Будинок культури (тільки тепер він називається Центром культури і дозвілля), також вечірня репетиція артистів–аматорів... І знову «гучний» скандал за участю керівника одного з підрозділів райдержадміністрації. Тож днями в полтавському корпункті «УМ», як і 6 років тому, пролунало одразу кілька телефонних дзвінків із проханням розібратися в ситуації.