Поєдинок проти польської команди для українських регбістів був надзвичайно важливим, адже після першого кола змагань у другому європейському дивізіоні саме вони стали основними конкурентами наших хлопців у боротьбі за підвищення у класі. Із поляками «синьо–жовті» зустрічалися вже сім разів і постійно святкували перемогу. Не порушилася традиція й цього разу. «Якщо переможемо Польщу, то однією ногою практично будемо в вищому дивізіоні», — так оцінив важливість поєдинку президент Федерації регбі Георгій Джангірян. А головний наставник збірної Валерій Кочанов найбільшу небезпеку вбачав у гравцях французької першості, якими поляки підсилились напередодні приїзду до України. «У гостях ми перемогли за рахунок характеру, тепер же поляки прагнутимуть взяти реванш. Але те, що ми граємо вдома, дає нам перевагу. Утім важливість результату додає двобою особливого значення», — це вже слова нашого капітана Максима Кравченка.

Коли в команди немає виразної гри, інколи це вдається пояснювати хоча б наявністю пристойних результатів. Адже поєднувати красу й перемоги в одному футбольному флаконі вдається значно рідше, ніж того хотілося б шанувальникам «спорту номер один». У випадках же, коли відсутність видовища накладається на незадовільні виступи, зазвичай відправляють у відставку тренера. Зрозуміло, що керманич збірної України Олексій Михайличенко допрацює до кінця відбіркового циклу чемпіонату світу, але доцільність його подальшого перебування на посту головного тренера викликає величезні сумніви. Адже і в рідній країні є більш імениті й авторитетні фахівці, яким можна було б довірити команду. Скажімо, ті самі Павлов і Маркевич.

Допомогти Льосіку утриматися на посаді може лише неймовірний збіг обставин, коли наші таки добудуть путівку на «мундіаль». Але для цього треба за місяць обіграти в Дніпропетровську потужну англійську «машину». За нинішніх обставин це ввижається фантастикою. Хіба що Капелло привезе до України дублюючий склад, та й тоді авторитет родоначальників футболу не дозволить їм грати розслаблено. Причиною такого невтішного розкладу стала позавчорашня гостьова нічия в Білорусі.

Поєдинок між чемпіонами країни та донецьким «Металургом» зібрав на трибунах динамівського стадіону поки найчисленнішу аудиторію в цьому чемпіонаті. Перед входом на арену ім. Лобановського перекупники навіть пропонували квитки за дещо вищою від номінальної ціною — зовсім як на єврокубкових поєдинках. Причина такої надмірної зацікавленості зрозуміла: всі очікували побачити в біло–синій футболці Андрія Шевченка, який напередодні повернувся до «Динамо».

Підсумкове шосте загальнокомандне місце серед 103 країн–учасниць посіла Україна на чемпіонаті світу, який у неділю закінчився в Роттердамі. Загальним «уловом» наших дзюдоїстів у Голландії стали дві нагороди: до «золота» Георгія Зантараї стартового змагального дня додалося «срібло» киянки Марини Прищепи (вагова категорія до 78 кг), яке вона виборола в суботу.

Фахівець, з яким пов’язані найбільші успіхи українського футболу на рівні збірної, повертається. Олег Блохін тривалий час відпочивав від футболу після того, як невдало попрацював з ФК «Москва». З’являлася інформація, що Блохіна кличуть на тренерську роботу то до Греції, то до Македонії, а то й до екзотичної Саудівської Аравії. Але свою пристань 56–річний фахівець знайшов в одеському порту. Місцева команда наразі впевнено тоне. Допомагатимуть Блохіну рятувати «Чорноморець» помічники Андрій Баль та Юрій Роменський.

Народна мудрість говорить: чим вище залізеш нагору, тим болячіше буде звідти падати. Після успіхів українських клубів у попередньому євросезоні уболівальники і думати не хотіли про якийсь спад: усі прагнули нових висот. Однак останні результати наших команд у єврокубках розчаровують.

Позавчора, коли проходили повторні матчі 4–го кваліфікаційного етапу Ліги Європи, ми таки дочекалися однієї перемоги, але зовсім не від тих, на кого сподівалися. Із трійці, яка намагалася слідом за «Шахтарем» пробитися до групового етапу, виграла тільки «Ворскла». Однак її звитяга над потужною «Бенфікою» лише підсолодила пігулку — практичні шанси на продовження боротьби полтавці втратили ще в Португалії.

А от поразки «Металіста» та донецького «Металурга» стали справжньою несподіванкою для їх уболівальників. Утім, ми не одинокі у своєму горі: Росія в першій Лізі Європи втратила взагалі всі свої клуби.

Апетит приходить під час їжі, тому після першого в історії українського дзюдо «золота» світового чемпіонату, яке позавчора здобув Георгій Зантарая (разом із трьома тисячами доларів призових від організаторів), уболівальники очікували від наших спортсменів нових здобутків. Учора в Роттердамі розігрували три комплекти нагород: два серед жінок і один — між чоловіками. Але не склалося.

Загалом 14 українських дзюдоїстів приїхали до голландського Роттердама, де вчора стартував світовий форум із цього виду спорту. Представництво між жінками й чоловіками поділене порівну. Традиційно, наші борці націлюються на медалі, адже у світі дзюдо Україна — на помітних ролях, і вже вчора вони це довели, здобувши «золото» у перший же змагальний день.

Черговий етап розіграшу національного Кубка подарував уболівальникам кілька надзвичайно цікавих протистоянь, вивів до 1/8 фіналу сільську команду з другої ліги і став нещасливим одразу для п’яти клубів елітного дивізіону. Щоправда, лише один із них змагався проти представника нижчого класу, решта ж зустрічалася з колегами з прем’єр–ліги.

Учора ввечері в Естонії визначалося, чи продовжить наша збірна боротьбу за збереження прописки в еліті європейського баскетболу. Чергова поразка практично поставила б хрест на цих мріях. З іншого боку, перед візитом до Балтії підопічні Валентина Мельничука суттєво поліпшили собі настрій, адже в Києві обіграли команду Угорщини — ту саму, що так познущалася над «синьо–жовтими» у першому турі кваліфікаційного турніру.