«Показові виступи» щодо добрих і щирих намірів української влади організувати на найвищому рівні демократичний виборчий процес почалися і в зовнішньополітичному відомстві України. Нагадаємо, що поважні західні інституції неодноразово називали майбутні українські вибори іспитом на демократію. МЗС, згадуючи про завальну організацію виборчого процесу для наших емігрантів на минулих президентських виборах, зараз узялося за копітку і майже непосильну справу — познаходити по всьому світу українських громадян, щоб включити їх у списки виборців у єдиному багатомандатному закордонному виборчому окрузі.

«ТАК! Демократичним виборам в Азербайджані» — таке гасло на помаранчевому тлі та з підковою з'явилося учора в Києві. Однак це не був довгоочікуваний прояв прямої та чіткої позиції «помаранчевої» влади щодо недемократичного Азербайджану, а лише напис на транспаранті в руках сумного представника азербайджанської діаспори в Україні.

Прес-служба секретаря РНБО України Анатолія Кінаха після його відвідин Москви 10 жовтня та зустрічей зі своїм російським колегою Ігорем Івановим і президентом РФ Володимиром Путіним повідомила про пропозицію від обох сторін створити спільну урядову робочу групу для синхронізації вступу України та Росії до Світової організації торгівлі. Така заява, насамперед, дивує. Адже незрозуміло, навіщо раптово нам стало потрібним синхронізувати з кимось процес вступу в СОТ, який триває уже багато років, якщо до його кінцевого етапу, за запевненнями керівництва країни, залишилися лічені тижні. Принаймні постійно обіцяють, що переговори про вступ України до СОТ завершаться до кінця року. І не дуже заспокоює у цьому випадку навіть пояснення українського МЗС, що, згідно зі «свіжим» законом, офіційні заяви щодо важливих питань зовнішньої політики України можуть робити лише три особи — Президент, Прем'єр та міністр закордонних справ. Адже навіть якщо дійсно пан Кінах ні з ким із вищеперелічених осіб не узгоджував свої заяви, то, як прокоментував «УМ» директор міжнародних програм Центру ім. Разумкова Валерій Чалий, укотре це все вказує на «некерованість зовнішньої політики та недотримання пріоритетів, які були визначені Президентом».

Чергового українського революціонера затримали в одній із пострадянських країн, де очікуються вибори і, можливо, поствиборчі масові акції протесту. Не так давно такий інцидент відбувся у Білорусі, а кілька тижнів тому в Азербайджані в аеропорту дві доби протримали члена партії «Пора» та радника міністра закордонних справ України Сергія Євтушенка. Позавчора ж по обіді у райвідділ міліції столиці Казахстану потрапив депутат Ужгородської міськради, голова Фундації регіональних ініціатив, колишній активіст «Пори» Олександр Солонтай. Причина, з якою він пов'язує своє затримання, аналогічна з історією Євтушенка — побоювання тамтешньої влади, що наші революціонери передаватимуть у їхні країни свій революційний досвід. Адже в грудні цього року в Казахстані відбудуться президентські вибори.

Голова Верховної Ради Володимир Литвин найближчим часом може фігурувати вже як мінімум у двох судових справах. Як відомо, минулого тижня депутати-соціалісти заявили, що подають у суд на спікера та його партійну газету (за наклеп у справі «касетного скандалу»). А тепер позиватися із Народною партією, яку очолює Литвин, хочуть праві — члени Української народної партії. Причина — плагіат, крадіжка назви.

Протягом останніх днів курс долара в обмінних пунктах поповз угору. Особливо від незвички застигав погляд на стендах обмінок та банків учора, які пропонували громадянам купити долар в середньому за 5,20—5,22 гривнi, натомість самі його скуповували за 5,11—5,14. Загалом за останні дні курс долара зріс на 5-6 копійок.

Європейська політика щодо України дуже часто нагадує наші стосунки з Європою ще за часів Кучми. Єдина різниця — зараз нам почали просто частіше посміхатися, але наразі ці «смайлики» із Заходу дають мало результатів, однак навряд в тому треба вбачати провину Європи. Вагомий сигнал для української влади, щоб вона задумалася над подальшими своїми кроками, було дано і на вчорашньому засіданні Парламентської Асамблеї Ради Європи, де розглядалося українське питання, і зокрема, слухався звіт та приймалася відповідна резолюція авторства представників моніторингового комітету ПАРЄ Ханне Северінсен та Ренате Вольвенд.

Міський голова Львова Любомир Буняк, якого міськрада величезною кількістю голосів минулого тижня відправила у відставку, надалі вважає себе мером. І якщо одразу після фатального для нього голосування в інтерв'ю львівським журналістам він казав, що попри незгоду, таки підкориться рішенню сесії і підпише ухвалу, то тепер він заперечив свої слова і збирається оскаржувати рішення сесії у суді.

«Усі на пошуки Сала!» Таким був заклик заступника міністра внутрішніх справ Геннадія Москаля, звернений до присутніх на прес-конференції у Львові журналістів. Потрібно спільними зусиллями нарешті знайти екс-начальника УМВСУ у Львівській області Олега Сала, а не «друкувати його звернення з підпілля».

Чи не вперше за історію існування Верховної Ради України один із народних депутатів сам зізнався, що фактично займається у стінах парламенту корупційними діями. Зокрема, заявив, що купував за великі гроші картку для голосування у свого колеги. Очевидно, Петро Димінський, нині позафракційний, роблячи таку відверту заяву, не прагнув видатися порушником Конституції, а навпаки, бажав здобути імідж викривача антизаконних діянь у кулуарах ВР. Але може вийти зовсім навпаки. Адже, за оцінками юристів, публічна заява про скоєний злочин (за участі саме Димінського) та публікація про це в пресі має стати приводом для адекватної реакції органів прокуратури.