«Якщо не знайдемо спільного рішення, то, думаю, не треба буде мучити людей». Так після вкотре марної спроби обрати керівників комітетів, «обезголовлених» після тотального виходу нардепів у виконавчу владу, висловився Голова Верховної Ради Володимир Литвин. І правильно, чого вже «людей» — народних обранців — мучити, якщо працювати їм залишилося всього кілька місяців, а там уже й комітети інакші будуть, і голови...

Свого часу, обговорюючи пенсії по 14—16 тисяч гривень, які отримував дехто із колишніх високопосадовців, тоді як більшість «простих» пенсіонерів ледве зводила кінці з кінцями, парламентарії дуже обурювалися. І в перших рядах борців за «обрізання» несправедливо великих, на їхню думку, доходів і без того небідних чиновників стояли фракції лівого спрямування. Що, в принципі, природно. Однак учора більшість народних обранців, включно з комуністами, забули про свої попередні переконання, затято відстоюючи наявність космічно великих пенсій. І як ви вже, мабуть, здогадалися, колишньому інженеру або вчительці з 40-річним стажем розраховувати на пенсію в розмірі 10 тисяч гривень не варто.

Завтра у народних депутатів буде напружений у кадровому плані день: мало того що знову накльовується вже кілька разів відкладене голосування за призначення нових керівників «обезголовлених» комітетiв і, можливо, віце-спікера, так іще й доведеться «подарувати» (або не подарувати) країні «нового Піскуна». Бо саме у четвер Верховна Рада визначатиметься з тим, чи дати «добро» на запропонованого Президентом Генерального прокурора.

Напруження зростає. По вулицях Києва й багатьох інших міст ходять люди і їздять авто з помаранчевими стрічками — насправді їх поки дуже мало, але ж ніхто навіть не уявляє, що через місяць столиця перетвориться на суцільне помаранчеве море. До першого туру виборів залишається три, два, один день... Влада казиться, «темники» стають іще жорсткішими й огиднішими, і нарешті не витримують представники «четвертої влади»: проти цензури й тиску, що виходять з Адміністрації Президента Кучми, щодня повстають нові й нові тележурналісти. Країна завмерла в очікуванні: за даними різних соціологічних опитувань, головний кандидат від опозиції Віктор Ющенко або з великим відривом випереджає свого конкурента від влади Віктора Януковича (Центр Разумкова), або з іще більшим — відстає (Фонд «Общественное мнение»). «Помаранчевий» та «біло-синій» штаби з різних причин переконані в перемозі кожен свого кандидата, при цьому «ющенківці» твердять: В. Ю. стане Президентом ще після першого туру. «Януковичiвці» в «Зоряному» (офіційний штаб) крутять пальцем біля скроні й розтягують рота в глузливій посмішці. А в Музейному провулку («тіньовий» штаб) iз подвоєною енергією розробляють стратегію поведінки на різні випадки й готуються до гіннесівського рекорду з фальсифікацій.

Коли «маленькій» людині, звичній до жорсткої економії з огляду на мізерну зарплату чи пенсію й безперспективність надій на її зростання, просто на голову зненацька падає сила-силенна грошей, імовірність того, що змушений протягом тривалого часу тримати себе у фінансових рамках щасливчик розтринькає багатство значно швидше, ніж це зробив би в такому випадку його й без того заможний колега по прихильності Фортуни, значно зростає. Наскільки в цьому випадку відрізняється від гомо сапієнса ціла держава, маємо шанс дізнатися незабаром. Після того як в Україну справді прийдуть ті «шалені гроші», які переможці конкурсу з продажу комбінату «Криворіжсталь» ще тільки повинні заплатити за своє нове придбання. А поки що, чекаючи на ці 4 мільярди 793 мільйони доларів (округлено, за курсом Нацбанку), експерти, фінансисти, журналісти й особливо політики (це вибори — ми пам'ятаємо) вже активно «ділять» ці гроші, наввипередки пропонуючи пустити їх на ті чи інші потреби. І це тільки на перший погляд здається, що будь-хто, наділений хоч трохи тверезим розумом і здоровим глуздом, замість одразу проїсти й розтринькати несподіване багатство, вклав би його в якусь прибуткову справу, аби надалі спокійно їсти й витрачати дивіденди, знаючи, що грошики тим часом працюють на нові наїдки й розваги. Жебрак, несподівано зірвавши джек-пот, додумається до цього в одному випадку з тисячі. Політик напередодні виборів не зізнається у перевагах такого витрачання мільярдів ніколи.

«Чого ви прагнете: продовження революції, реваншу опозиції чи добробуту й стабільності для всіх?» Схоже, це рекламне запитання від однієї відомої партії буквально переслідує (за посередництвом усюдисущих бігбордів і телебачення) не лише «пересічних» громадян України, а й політиків. Принаймні у Верховній Раді після пертурбацій у верхах виконавчої влади про щось подібне запитує себе чи не кожен нардеп. Хоча логічний ряд, що веде до відповіді, від «рекламного» варіанта суттєво відрізняється.

Арифметичні підрахунки, які тривали у вищих кабінетах і на «вищих» дачах цілу ніч, учора зранку перенеслися під «купол» Верховної Ради. Додавали-віднімали потенційні депутатські голоси за кандидатуру Юрія Єханурова аж до самого голосування. Але політична арифметика — це вам не «єдіножди одін — одін» фонвізінського Митрофанушки. І в тому, що до цієї науки треба застосовувати зовсім інші правила, і парламентарії, і в.о. урядовців, і Президент учора переконалися особисто.

П'ять років — це для пострадянської людини символічний термін. Але символічних рокiв — не в тому сенсі, що позірних (це якраз є), а таких, які б яскраво охарактеризували перехід країни і влади на інший рівень — змін у розслідуванні так званої справи Гонгадзе по завершенні цієї сумної, тривожної й напруженої п'ятирічки ми так і не дочекалися. Тіло Георгія досі не поховане, його вбивці не сидять на лаві підсудних.

Зазирати в кишені політичних і особливо державних діячів нині стало модно. У гру «прочитай надпис на гудзику», «розшифруй вензель на краватці», «роздивись етикетку на білизні» тощо вже включилися навіть досі нібито «серйозні» видання й журналісти, втягнувши в неї й самих «піддослідних», які перелякано почали відчиняти перед журналістами двері своїх будинків, шаф і тумбочок. Дійшло до того, що гонитва за товарними чеками на гардероби й авто можновладців набридла вже і спершу жадібним до таких речей споживачам цієї «жовтуватої» інформації, які вже бурчать на «папараці, за якими розумних речей тепер не видно».

Юлія Тимошенко прийшла у студію телеканалу «Інтер» (чому для виступу, якого з різними почуттями й міркуваннями чекала фактично вся країна, був обраний саме цей — відомо кому належний — канал, кожен може припускати в міру своєї політичної заангажованості й симпатій) «без будь-якого тексту, до тих людей, які хочуть мене почути — як до своєї сім'ї». З якою під час «гарячої президентської кампанії» часто спілкувалася на Майдані, а тепер, «дякуючи виборам Президента», може поспілкуватися і за посередництва телебачення.