На пухкенькій шийці мого червонозоряного дитинства для хрестика на ланцюжку місця не знайшлося. Незважаючи на те, що потаємним чином це місце знаходилося у всіх моїх львівських друзів, з якими ми гралися в піжмурки та катулялися в кучугурах. І навіть попри те, що мого старшого брата бабуся потай охрестила — батькам сказала, що поїхали в інше місто в гості, йому — що йдемо в цирк. Хрестик одяг, уже коли вчився в Інфізі.

Читачка з Київщини запитує: «Християни-баптисти стверджують, що правильним є хрещення тільки через повне занурення, а хрещення через обливання — не дійсне. Чи так це насправді?»

Слово «хрещення» у першоджерелі звучить «баптисма» і буквально перекладається як «занурюю» або ж «повне занурення». Тому-то канонічно правильним є виконання цього обряду саме через повне занурення.

«Дитячий вік — це прекрасний період людського життя, але короткотривалий. І треба використати цей час якнайкраще. Наш поет каже: “Раз добром нагріте серце вік не прохолоне». Нашим завданням є нагріти дитячі серця добром, щоб вони несли його через усе своє життя», — сказав Блаженнійший кардинал Любомир Гузар на прес-конференції 27 грудня, де було оприлюднене звернення глав християнських церков та конфесій України до «дітей, батьків, учителів, політичних і громадських діячів та всіх людей доброї волі» — щоб 2006-й (Президент Віктор Ющенко закликав провести його як Рік захисту прав дітей) проголосити Роком захисту духовного світу дитини.

Капличку-вагончик у старовинному центрі Києва, між 72 та 74 будинками на тротуарі вулиці Богдана Хмельницького поставили з тиждень тому. А місце під будову тут церковки святого Миколая освятили в понеділок, 19 грудня. Спільне богослужіння на теренах майбутнього храму відправили священики церков київської традиції — Української православної (Київський патріархат), автокефальної православної та греко-католицької. І все це — з ініціативи мешканців прилеглих будинків. Вони розповіли, що колись неподалік була каплиця святого Миколая, її зруйнували в роки радянської влади. Однак сам цей факт, можливо, так і не надихнув би мирян на ідею побудови церковки, якби не «адреналін» небезпеки. Річ у тім, що на «п'ятачку» між кількома «антикварними» будинками, що так прикрашають центр Києва, інвесторам забажалося збудувати житловий будинок (як пояснили кияни, «свічку з підземними гаражами»).

Свято Ханука — це відзначення перемоги незначної єврейської спільноти над великою армією греків у війні за свободу, аби не принижували єврейських традицій, віри і самого народу. Релігійний сенс свята розкривається у дивi світильника та ритуальної олії до нього. «Коли в час повстання греки зруйнували єрусалимський Храм, євреї, бажаючи запалити храмовий світильник Менору, віднайшли в руїнах тільки один маленький глечик священної олії.

На території Києва є понад 10 архітектурних і археологічних заповідників (деякі з них — міжнародного значення, під охороною ЮНЕСКО). Найбільшою небезпекою для стародавніх споруд у столиці є ризик зсуву грунтів, підземні порожнини. Але не менш небезпечні й недолiки гідроізоляції старих стін, застарілі водогінні комунікації, які можуть спричинити знищення цінних пам'яток історії. Споруда, про яку йтиметься, є другою за своєю унікальністю в Національному заповіднику «Софія Київська». Головна її цінність — 800 квадратних метрів оригінальних фресок XII століття. Для тих, хто цікавиться історією столиці, цих вiдомостей достатньо, щоб здогадатися: йдеться про Кирилівську церкву.

Cлово «успішність» походить від «поспівати», «устигати» — мати успіх, удачу в чомусь, досягати бажаного. З чого вона складається? Успішність поділяється на зовнішню та внутрішню. Зовнішня ніби на поверхні, її усім видно, а тому й зацікавлює людей, у першу чергу, саме вона. Ось визначальні позиції зовнішньої успішності (їх є чотири): здоров'я, матеріальна забезпеченість (сюди ж робота), повага та сімейне благополуччя. Від чого залежить зовнішня успішність? На дев'яносто відсотків — від успішності внутрішньої. А внутрішню успішність, а отже, й успішність взагалі, зумовлює наповненість позитивною внутрішньою (духовною) силою. Церква називає її силою Духа Святого, або благодаттю. Джерело її — Бог, як би світ не називав Його — Космічним Розумом, Абсолютом, Нематеріальним Началом, Вселенською Самоконтролюючою Системою... Церква називає цю Самосутність Богом, тобто багатим на все, джерелом усього сущого — Законодавцем, Творцем та Вседержителем буття.

Мабуть, небагато знайдеться киян, які не відають, де могила Патріарха Володимира, або нічого не чули про його похорон у так званий «чорний вівторок» 18 липня 1995 року. Однак час згадати і про життя Патріарха Української православної церкви, постать якого стала символом єднання християн і захисту християнської віри. У час спертого духовного вакууму в СРСР в'язень сумління священик Василь Романюк, який двічі карався у радянських концтаборах, постійними зверненнями, листами і заявами, що друкувалися у самвидаві і передавалися за кордон, нагадував світовій громадськості про становище віруючих в Україні. Коли наша країна звільнилася з «безбожних обіймів», він, прийнявши чернечий постриг з іменем Володимира, всього себе посвятив окресленню дороги до Світла для мільйонів душ свого народу. У 1993 році обраний патріархом Київського православ'я і за два роки керівництва Церквою відновив у «другому Єрусалимі» міцний фундамент і чисті джерела віри.

«Пам'ятаєте, як Україну перед президентськими виборами ділили «на три сорти»? У першій частині був Львів, у другій — Київ, у третій — Донецьк. Коли ж там у час Помаранчевої революції встановили хрести, ми побачили: якщо ці міста на карті з'єднати — виходить трикутник. Всевидяще Око. Господь нашу державу взяв під опіку Пресвятої Трійці», — каже львівський архітектор Віталій Соболівський. У листопаді-грудні 2004 року в цих трьох містах поставили однакові хрести з розп'яттями, щоб вибори відбулися без кровопролиття. У Львові — 20 листопада, у Києві — 26-го, а в Донецьку — 24 грудня. Як пояснюють ініціатори цієї незвичної, як на простий людський розум, акції, про встановлення таких хрестів просила Божа Мати в об'яві у святому місці Джублику. За втілення цієї ідеї, на прохання парафіян різних церков, узялися отець Михайло Коваль iз чину Найсвятішого Ізбавителя отців редемптористів та Віталій Соболівський, які ще в березні 2004 року отримали благословення від Папи Римського Іоана Павла ІІ на Хресну дорогу зі встановленням Подячних хрестів у столиці кожної країни світу до 2000-річчя спасительної смерті і Воскресіння Ісуса Христа (що відзначатиметься у 2033 році). Тоді вони й уявити не могли, яким чином зможуть встановити такого хреста у столиці рідної держави — України. «Можливо, це благословення святішого отця помогло нам поставити хрест на Майдані, — каже отець Михайло Коваль. — Якби не було Помаранчевої революції — це було б неможливо».

Читачка з Херсонщини пише: «Розкажіть, будь ласка, про число звіра: що воно означає? Ті роз'яснення, які я читала або чула від людей, суперечливі і не завжди переконливі. Дехто навіть стверджує, що «печать сатани» — це не що інше, як ідентифікаційні коди. А як же тоді ставитись до паспортів, які мають індивідуальні серію й номер?»