Йдеться про ввірений чоловікові товар, який той привіз до індустріальної столиці Полтавщини. А оскільки була вже пізня година, довелося заночувати в салоні свого автомобіля, припаркованого біля одного з кременчуцьких супермаркетів. Саме там і побачив згадану автівку з водієм, який міцно спав, 32–річний місцевий злодій зі стажем. Останній «пристріляним» оком звернув увагу на те, що дверцята згаданого «крамовоза» не зачинені, а в його салоні стоять ящики з лотками яєць. Одразу вирішив, що йому цей сон у руку й виніс буквально «з–під носа» водія шість ящиків із яйцями.

Троє молодих полтавців познайомилися з двома старшими за віком земляками–підприємцями, котрі полюбляли грати в карти на гроші. Саме для них нові знайомі підшукали, здавалося, ідеального суперника. За легендою, фермер із Шишацького району тільки–но вигідно продав свій урожай і тепер не проти поставити на кін фортуни досить кругленьку суму. Для того щоб усе відбувалося «по–чесному», хлопці підготували навіть «нейтральну територію» — квартиру в «спальному» мікрорайоні обласного центру.

Вражаючу своєю жорстокістю «дівчачу розборку» влаштували у місті Комсомольськ двоє місцевих десятикласниць і студентка ПТУ. Вранці вони перестріли в одному з парків свою ровесницю, котра раніше зустрічалася з тепер уже «їхнім» хлопцем. А оскільки вчорашня «суперниця» нібито не повернула їхньому «кавалеру» подарований ним браслет, то дівулі вирішили її провчити. Одразу накинулися з кулаками, змушували рити собі могилу, писати передсмертну записку й навіть власноруч різати собі вени.

Напередодні та в День пам’яті жертв голодоморів на Полтавщині, яка щоразу опинялася в епіцентрі тих страхітливих народовбивств, відбулося чимало заходів. Найвелелюднішим серед них стала скорботна хода центральною вулицею Полтави до Свято–Успенського кафедрального собору УПЦ Київського патріархату, де відслужили молебень за упокій убієнних голодом. Обласна ж влада вже другий рік поспіль вшанувала пам’ять знищених Голодомором земляків майже за півтори сотні кілометрів від обласного центру, біля зведеного в 1990 році під Лубнами Кургану скорботи, розташованого поблизу відомого Мгарського монастиря. Там відбувся мітинг–реквієм, а потім у Свято–Преображенському соборі монастиря, що належить УПЦ Московського патріархату, відслужили панахиду.

Цієї осені в Полтавському обласному українському музично–драматичному театрі ім. М. Гоголя завершили роботу над постановкою історичної драми «Фортеця» за однойменною повістю земляка, письменника Леоніда Бразова. Тією, яку вперше видали книжкою ще в 1974 році, а востаннє — без будь–яких змін у тексті — у 2009–му. Це зразок літератури соціалістичного реалізму, в якому героїзували події, що для українців насправді уособлювали трагічне братовбивство. То невже саме зараз настав час «оживляти» міфи російської та радянської імперій на сцені УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО театру. Зрештою, хто надоумив його керманичів, підпорядкованих управ­лінню культури Полтавської облдержадміністрації, взяти до репертуару такий твір?

Днями аграрії Полтавщини подолали рубіж зібраного валу зернових у 4 мільйони тонн. Причому, як повідомили «УМ» у Головному управлінні агропромислового розвитку облдержадміністрації, частка кукурудзи в тому загальному зерновому «лантусі» становить близько 2,5 мільйона тонн. Водночас на початок листопада її зібрали тільки трохи більше 70 відсотків площ. Тож, за прогнозами фахівців, загальний ужинок зернових культур у нашому краї сягне 4 мільйонів 900 тисяч тонн, себто абсолютного рекорду, який перевершить досягнення кількарічної давнини більш ніж на 300 тисяч тонн. А коли врахувати, що такою ж небувалою для області була й засіяна кукурудзою площа, то можна сказати з певністю: зробивши ставку на «царицю полів», полтавські селяни не прогадали. То чому ж вони не б’ють у литаври з приводу згаданих рекордів?

Урочистості з цієї нагоди за участю керівників обласної та місцевої влади, представників громадськості відбулися у селі Мар’янівка Гребінківського району. Саме тут, на колишньому хуторі Убєжище (так перейменував родове гніздо Гребінчин Яр батько майбутнього письменника — відставний штабротмістер Малоросійського кавалерійського полку) у сім’ї дрібного поміщика 2 лютого 1812 року (за новим стилем) народився Євген Гребінка. Після навчання у Ніжинському ліцеї за прикладом багатьох вихідців із дворянських родин він поїхав на державну службу до столиці тодішньої Російської імперії — Петербурга. Однак, на відміну від земляків, які вирушали туди винятково «на лови щастя і чинів» та прагнули якнайшвидше забути власне провінційне коріння, молодий поет, прозаїк, байкар, критик не лише завжди пам’ятав свою малу батьківщину, а й став фундатором своєрідної «могутньої купки» українських літераторів і митців у Петербурзі.

Ось уже майже рік у селі Соколова Балка Новосанжарського району, як жартують місцеві дотепники, «тільки пір’я летить». Причому останнім часом конфлікт між тамтешнім керівником колишнього сільгоспкооперативу імені Шевченка (спадкоємця однойменного колгоспу), а нині — створених на їхній базі товариств ім. Шевченка та «Сокіл» Володимиром Замулою і його місцевими та заїжджими опонентами «випурхнув» далеко за межі сільської глибинки.

Днями у Полтавському краєзнавчому музеї на відзначенні його 120–річчя представили результати роботи трирічної спільної археологічної експедиції фахівців музею та місцевого Національного педагогічного університету ім. В. Короленка, які досліджували рештки Успенської церкви у селі Лютенька Гадяцького району.

Минулої суботи на території Полтавської державної аграрної академії відкрили погруддя класику арабської літератури, видатному ліванському письменнику і перекладачеві Михаїлу Нуайме.