Відома істина: сім’я — той острівець, де дитині найкраще. Діти, які відчувають свою бажаність і родинне тепло, зростають відкритішими до світу і добрішими. Але як бути тим, від кого байдуже відвернулися найрідніші, над ким знущаються люди, які, за всіма канонами, мали б підтримувати і захищати? У поляка Марека Внука є відповідь на таке запитання: цих дітей треба прийняти — на рівні серця — і полюбити. У дитячому центрі «Сонячне світло» в селі Требухів, що неподалік Києва, про який ми свого часу писали, сьогодні виховується тридцятеро дітей. Кожен із них по–різному, волею обставин, потрапив у скруту й опинився на семи вітрах. Тут їм просто кажуть: я тебе приймаю таким, як ти є, але й ти маєш довіритись нам, щоб разом ставати кращими. Так що хтось озброюється гучними гаслами про важливість добра і милосердя, а президент дитячого центру разом з однодумцями вже сьомий рік створює для дітей відчуття родинного затишку.