Мандруючи Європою, я неодноразово бачив, з якою повагою ставляться громадяни iнших країн до своїх великих спортсменiв. А наприкінці року чи не в кожній країні Старого світу відбувається грандіозна гала-вистава, де проголошуються кращі з кращих у різних спортивних номінаціях. Мимоволі заздрив закордонним атлетам, бо нашим спортсменам про таку увагу доводилося лише мріяти, і не розумів, чому подібний підсумковий вечір року не можна провести в Україні.

Після того, як Віталій Кличко очолив блок «Пори» та партії «Реформи і порядок», усі почали міркувати над тим, чи потрапить ця коаліція у парламент. А потенціал у блоку, як свідчить соціологічне дослідження, проведене Київським міжнародним інститутом соціології, — доволі непоганий. Якби першим номером «Пори» був Кличко, то за неї проголосувало б 7,6 відсотка опитаних.

Добре Януковичу, Ахметову і решті «синьої» компанії. Бо їм, опозиціонерам, таки справді під час виборчої кампанії можна не робити нічого — все за них зроблять опоненти, тобто «помаранчеві». Вони — «помаранчеві» — наобіцяють і не зроблять, а якщо зроблять — одразу ж перепсують або не так подадуть, організують у власному середовищі корупційні та інші скандали, знайдуть один проти одного та оприлюднять купи компромату, підуть брат на брата з відточеними списами звинувачень, зламають ці списи, в результаті — розчарують вчорашніх прихильників, загублять власні рейтинги і, відповідно, безсоромно підвищать рейтинги вчорашніх воріженьків-невдах. А вони, ті вороженьки, можуть навіть із печі не піднятися, але стати на виборах «вдахами».

Напередодні з'їздів партій «Пора» та «Реформи і порядок» зберігалася інтрига: який шлях оберуть «жовті» та «бджілки», вирушаючи в передвиборчу путь. Чи об'єднаються і стануть ще однією «помаранчевою» силою? Чи все-таки підкоряться політичному «глобалізму» та кон'юнктурі та, поступаючись амбіціям, підуть до Ющенка або Тимошенко? Позаяк ПРП у мегаблоках чекали не на вигідних умовах, у суботу вранці її делегати голосували за перший варіант — про союз із «Порою» — з розгубленістю та невпевненістю на обличчях. Найспритніші перед тим уже втекли до Тимошенко. «Ми, як дядько серед дороги, віз якого поїхав, а він чухає потилицю і не знає, що робити», — влучно оцінила ситуацію одна з делегаток.

...Чорнобильська зона у темряві, знаєте, — видовище не для слабкодухих і байдужих. Світло автомобільних фар розрізає морок, і ми помічаємо при в’їзді в село стару пошарпану вивіску «Сьогодні в кіно». Без оголошень. Бо, на жаль, усе, що ми зараз побачимо, далеко не витвір талановитого режисера, а моторошна правда... Президентський кортеж в’їжджає у покинуте село: машини грузнуть у багнюці, а ліс, що вже давно проковтнув численні оселі, претендує вочевидь і на дорогу — єдине сполучення населеного пункту з цивілізацією. Далі доведеться йти пішки. Це — село Новошепилівці. Тут немає ані світла, ані газу, ані жодних інших зручностей. Але є життя! Подружжя літніх людей: бабця Олена та дід Сава Ображеї тут мешкають з 70-х. І вочевидь у рідному, хай і порожньому селі залишаться назавжди. Окрім стареньких, тут немає жодної живої душі в людській подобі — хіба що хижі звірі навкруги, домашній пес, сила-силенна котів та десяток курочок.

Учора в Чорнобилі було на диво гамірно — зустрічали поважних гостей. У зону відчуження приїхав Президент Віктор Ющенко, міністр із надзвичайних ситуацій Віктор Балога, секретар РНБО Анатолій Кінах та боксер Володимир Кличко. Проблеми, для вирішення яких у Чорнобиль прибули перші особи держави, вкрай важливі. А найскладнішi з них — будівництво об'єкта «Укриття» та утилізація відпрацьованого ядерного палива, облаштування життя мiсцевих мешканцiв, якi вирiшили будь-що залишатися в чорнобильськiй зонi.

«Вічний» мер Києва Олександр Омельченко нарешті визначився (принаймні оголосив) щодо свого майбутнього — він знову балотуватиметься на міського голову столиці України. Чи тим самим він перекреслив мерські мрії усім потенційним кандидатам на цю посаду, в тому числі боксеру-важковику і чемпіону світу Віталію Кличку? «Наша Україна», включивши Омельченка до парламентського виборчого списку на почесному третьому місці, сподівалася, що Омельченко нарешті звільнить дорогу новому та молодшому обличчю.

Нації потрібні кумири. І після того, як Віталій Кличко оголосив про завершення боксерської кар'єри, у нього миттєво з'явилися «правонаступники». Хай легші вагові категорії були не надто популярні у нас при «живому» чемпіоні-«супертяжі», але тепер ми маємо всі підстави уважніше стежити й активніше вболівати за тих, кого у світі єдиноборств називають «мухачами».

Хоча більшість партій іще остаточно не визначилися з тим, як їм іти на наступні парламентські вибори, вони все ж поволі починають думати над тим, як виглядатимуть їхні списки або принаймні перші п'ятірки. Скажімо, Блок Ющенка «Наша Україна», створений наприкінці минулого тижня, визначиться зі списком на міжпартійному з'їзді, який заплановано на другу половину грудня. Але вже вчора голова виконкому НСНУ Микола Катеринчук оприлюднив першу п'ятірку своєї партії, яку рейтинговим голосуванням визначили на своїх конференціях «нашоукраїнці».

Історія знає чимало прикладів кардинальної зміни яскравими людьми сфери їхньої діяльності. Хтось у новій царині досягав навіть більш вагомих успіхів, ніж у попередній, а хтось у фіналі залишався тільки зі згадками про зіркове минуле. Схоже, настав час стати на новий шлях одному з символів сучасної України у світі — почесному чемпіонові світу за версією WВС, боксерові-важковаговику Віталію Кличку. На вчорашній прес-конференції в Києві 34-річному атлетові, змушеному через травму завершити боксерську кар'єру, довелося відповідати на політичні питання не менше, ніж на спортивні.