Вибори — процес неприємний і вельми нервовий. І не лише для нас, пасивних поглиначів різнобарвної локшини, яку політики намотують на виборчі вуха, а й для них — активних її «виробників». Адже це тільки на перший погляд наплести сотні міхів гречаної вовни — то так, дурничка. А спробуй кожен день порозказуй про всенародне «благополуччя», дивлячись просто в очі людям, які після сплати всіх комунальних рахунків не можуть нашкребти копійок на пляшку в півтора рази дорожчої, ніж іще місяць тому, олії. І почути у відповідь все, що вони думають про твоє урядування...

Легендарний острів вкотре став «інтернаціонально­кіношним»: у другій декаді вересня у його обійми потрапили запорозькі козаки, євреї й татари… Після зйомок гоголівського «Тараса Бульби» у Кам’янціПодільському і Хотині творча група на чолі з Володимиром Бортком знову заполонила Хортицю. 17 вересня до острівних «окупантів» приєднався народний артист України та виконавець головної ролі Богдан Ступка.
Споруджені в Запоріжжі для героїв кінострічки «Тарас Бульба» козацькі чайки, на відміну, зауважимо, від задіяного історико­етнографічного комплексу «Запорозька Січ», — взимку виявилися «ахіллесовою п’ятою» знімального процесу: човни так протікали, що один із них ледь не затонув!.. Врятовану «водочутливу» чайку витягли на берег острова, де й знімали (на суходолі!) «запливи» одного з козацьких екіпажів. Будь­кому важко навіть уявити, скільки нервових клітин головного режисера й оператора з асистентами пішло на маскування фальшивих епізодів!

Це був архіпасторський візит його святості владики Філарета на запрошення архієпископа Мелітопольського і Запорізького Григорія. У кафедральному соборі Святої Трійці предстоятель УПЦ Київського патріархату відправив урочисту службу Божу, а віруючі мали можливість взяти участь у літургії та отримати патріарше благословення. Владика акцентував на потребі єднання українського народу навколо єдиної помісної православної церкви: «Я вважаю, що основа для об’єднання — єдина православна віра і християнська любов. Ми сьогодні маємо незалежну державу і повинні об’єднатися».

Брати Капранови готуються до виборів. Вони не мають стільки грошей, щоб цілодобово виступати по телебаченню чи розставляти намети по всіх містах і околицях. Тому вирішили як справжні кобзарі, піти в народ. 4 вересня вибрали «село» Актову залу Культурно–мистецького центру Києво–Могилянської академії, де зібралося чимало народу послухати їхні житейсько–передвиборчі байки з назвою «Вечір інтелектуальної імпровізації». Зустріч «селян» проходила досить жваво. Парубки із задніх рядів час від часу голосно щось вигукували, а зал заходився реготом. Усе як на передвиборчій агітації, тільки без партії.
До трибуни запросили поважних людей: Андрія Куликова, ведучого «Свободи слова», Сергія Грабовського, публіциста і політолога, Богдана Бенюка, народного артиста України, Дмитра Чекалкіна, кіноактора, автора проекту «Веселі яйця» та флеш–серіалу «Операція «Проффесор» і режисера Михайла Іллєнка. Тональність імпровізації задавала переможниця всіх можливих міжнародних джазових конкурсів Маша Портнікова. Вечір пройшов «на ура» і, здається, ніхто не помітив первинного призначення. Як виникла ідея інтелектуальної імпровізації, кого можна вважати мастаком розказувати байки і чи побачимо щось подібне надалі, наш кореспондент розпитала у винуватців свята — братів Капранових.

«Закончєн бал, погаслі свєчі!..». Йдеться про 10–й фестиваль «Бригантина», що фінішував у Бердянську. Уперше він презентований як «Бердянський відкритий», а не міжнародний. Чи не тому, що на ювілейному фестивалі не засвітилися багато з обіцяних «зірок»? На закритті, приміром, кіномани не побачили двох Борисів — Галкіна і Хмельницького, Світлани Немоляєвої і Людмили Чурсіної, Олександра Михайлова і Жанни Потапової, Ольги Сумської з Віталієм Борисюком, Володимира Бистрякова з Ольгою Неізвєстною, Володимира Талашка і Бориса Барського... Перелік солідний.

За кілька днів до Першовересня керівники освітніх закладів та відомчих установ області змушені констатувати «не таку» роль держави у підготовці до нового навчального року. На капремонти шкіл виділено близько 20 мільйонів бюджетних гривень? Так це ж включного з казною області й Запоріжжя. Без цього не задіяти газові котельні у кількох школах Запорізького району, не відремонтували б школу в селі Трудове Новомиколаївського району, не перевели б на газ котельні декількох шкіл у Кам’янсько­Дніпровському районі...

Сьогодні на Приморському майдані Бердянська відбудеться офіційне відкриття Х міжнародного кінофестивалю «Бригантина». Попри минулорічні обіцянки й прогнози, саме з ювілейним форумом ледь не вийшло «кіно»: то дефіцит фінансів у оргкомітетi, то надлишок політики в Україні... З огляду на останню обставину підсісти на «Бригантину» у статусі членів журі так і не ризикнули, попри двомісячне відтермінування фестивалю, кінорежисери кількох країн; «відважнішим» виявився Регімантас Адомайтіс, що посприяло наданню литовцеві статусу голови «майже інтернаціонального» журі кінофоруму.

Серед фестивалів поезії, що відбуваються нині в Україні, вінницький форум лицарів ритму і рими «Підкова Пегаса» може претендувати на особливе місце, хоч і проводили його всього лиш удруге. По-перше, масштабом дійства. Існуючі поет-фести зазвичай є одноденками, вінничани ж розстарались на повноцінну триденну програму з кількома різноплановими конкурсами, учасниками і водночас глядачами стали 58 поетів із різних міст, а до складу журі запросили відомих літераторів Івана Андрусяка, Павла Вольвача, Олексія Зараховича, Ігоря Павлюка. По-друге, відмовою від регіонально-містечкового характеру і серйозною спробою зробити заявку на «всеукраїнськість» — принаймні на ньому широко були представлені Південь, Схід та Центр країни. Із Заходом, правда, поки що не склалось, звідти був один-єдиний посланець — франківчанка Богдана Шацька.

Уже повертаючись зі своєї робочої поїздки по Херсонщині, Президент України вирішив зробити коло над лісом, охопленим пожежею. Коли з ілюмінатора літака він побачив масштаби вогняного лиха, яке накрило область, відразу дав розпорядження повернути літак в аеропорт і вже незабаром був на місці «бойових дій». Там у білій сорочці й з лопатою в руках Віктор Андрійович узявся власноруч допомагати рятувальникам гасити вогонь...