Ну от, новий рік почався. Світ кіно, що завмер наприкінці 2003-го, теж починає прокидатися. І, звичайно, йдеться передусім про фестивалі
Із гранд-фестів першим працюватиме Берлінський (5—15 лютого). Нагадаю, що тривалий час він видавався надто заполітизованим. Хоча б тому, що проходив на території Західного Берліна. Це давало підстави керівництву СРСР бойкотувати фестиваль. Неприйняття посилилося після зведення знаменитої Берлінської стіни. Тільки у 1976-му, під час потепління стосунків Заходу і Сходу, радянські кінематографісти нарешті виставили свою стрічку на конкурс Берлінале. Й одразу успіх — «Золотий ведмідь» за справді прекрасну картину «Сходження» («Восхождение») Лариси Шепітько. Серед інших берлінських звитяг — «Срібний ведмідь» нашої Кіри Муратової за «Астенічний синдром» (1989 р.).

Три дні, 4—6 грудня, у столичному Будинку кіно неординарна подія — «Відлуння» фестивалю архівних фільмів «Белые Столбы». Йдеться про фестиваль, який щорічно проводить один із найбільших кіноархівів світу — Держфільмофонд Росії (у минулому — СРСР). Ну а Білі Стовпи — то назва підмосковного містечка, де і мiститься сам архів.

Вiн помер у Москві 25 листопада 1956 року. Була вже ніч, 23.40. Приїхав з дачі, ліг і почав умирати. Викликали лікарів, навіть якогось професора, котрий нібито, за свідченням дружини митця Юлії Солнцевої, відмовився приїхати. Тепер уже й не знати, як воно було насправді, та й чи має все те значення, коли Довженко усе ж помер?

Фестивалів анімаційного кіно у світі небагато, один із них проводиться в Україні і називається «Крок». Робить його команда, основу якої складають кияни та москвичі (віднедавна фестиваль почергово проводиться в Україні та Росії). Особливість і водночас привабливість цього кінобенкету полягає в тому, що він проводиться на кораблі, річковому судні — відтак створюється майже домашня, сімейна атмосфера, яка дозволяє неспішно аналізувати річні здобутки і, спозираючи потік води, замислюватися над тим, а куди ж пливе анімація?