Після рішень ЦВК за суботу–неділю можна вважати, що парламентські вибори в Україні завершилися. Принаймні та їх фаза, що відбулася у 2012 році. Відповідно до рішення більшості членів Центрвиборчкому, які діють у руслі партії влади та уряду, «ложка дьогтю не може зіпсувати бочку меду», тобто «незначні» помарки і фальсифікації — переважно на користь кількох кандидатів–мажоритарників — не дають підстав вважати ці вибори брудними, нечесними й нелегітимними.
Але в опозиції, у середовищі спостерігачів від громадських організацій та з–за кордону вважають: як не можна бути «трошки вагітним», так не можна вважати чесними вибори, на яких украдено перемогу в кандидатів принаймні в 10—13 округах. А способів фальсифікації, що вплинули на результати волевиявлення громадян тією чи іншою мірою, виявлено взагалі безліч. За застосування більшості з них у нормальних, демократичних країнах зловмисники, відповідно до законодавства, мали б бути притягнуті до кримінальної відповідальності. У нас же замовники фальсифікацій проходять у парламент, виконавці — отримують щедру винагороду, а спостерігачів у багатьох випадках виганяли з дільниць.
Якими були способи фальшування на цих виборах — спробувала узагальнити «УМ», звернувшись до даних моніторингу громадської мережі «Опора», Комітету виборців України, незалежних експертів та деяких політичних партій.