Трагічні події, що розігрались на території Ладижинської теплоелектростанції, мимоволі примусили згадати канонічну сюжетну схему детективної белетристики, яка отримала назву «вбивство у замкнутій кімнаті». Прийшовши вранці на роботу, начальник гідроцеху згаданої ТЕС застав на підлозі виробничого приміщення труп змінного механіка. Тіло лежало в калюжі крові, а малопомітна рана вказувала, що із життя він пішов не добровільно. Однак хто міг убити чоловіка всередині режимного об'єкта, який хоч і має в периметрі близько чотирьох кілометрів, але охороняється воєнізованою вартою день і ніч?

... Обвинувачена у свої 24 роки не вміє ні читати, ні писати, тому протоколи допитів їй мусив уголос зачитувати адвокат. Потім вона власноруч ставила на них карлючку, схожу на букву «П», — оце й уся грамотність.
Не набагато виграшніше виглядають і потерпілі. Двоє дівчаток, яким у березні виповнилось, вiдповiдно, дванадцять і вісім років, до нинішньої весни існували на світі фактично, але не юридично. Тільки у квітні після клопотання слідчого прокуратури їм нарешті виписали свідоцтва про народження, причому — за первинними медичними документами з пологового будинку. Зайве казати, що ні до дитячого садочка, ні до школи дівчатка не ходили. Крім них, батьки, що живуть у незареєстрованому шлюбі, мають ще трьох дітей, які, найвірогідніше, теж перебувають «на нелегальному становищі», а в матері досі немає паспорта.

Убивство, скоєне тиждень тому на перехресті двох людних вінницьких вулиць — Келецької та Воїнів-інтернаціоналістів, — вразило городян особливим нахабством і жорстокістю. Приблизно о тринадцятій годині невідомий увійшов через незамкнуті двері до тютюново-газетного кіоску, завдав продавцеві вісімнадцять ножових ран і кинувся тікати. Потерпіла ще зуміла пройти десять метрів до ближнього кафе, повідомила, що нападник був у світлих штанях та з оголеним торсом, і знепритомніла. Померла вона уже в машині швидкої допомоги.

Розшуки зловмисників, якi на міському цвинтарі Гайсина повідривали з могил і вкрали 33 таблички з неiржавіючої сталі, багато часу не зайняли. Опитування жителів прилеглих вулиць обмежило коло підозрюваних до трьох підлітків, що крутились напередодні біля сумного місця, а відтак співробітники кримінальної міліції у справах неповнолітніх без проблем вирахували трійцю, яка вже не раз потрапляла в поле зору правоохоронців.

Злочин, скоєний серед білого дня в центрі Вишеньок — багатолюдного спального житлового масиву Вінниці, вразив і нахабством, і впевненістю зловмисників, що їм вдасться уникнути покарання. Ще 6 липня близько 17.00 невідомі напали на першого заступника начальника головного управління житлово-комунального господарства, енергетики та зв'язку облдержадміністрації Бориса Гефтера, який вийшов надвір і попрямував до службового автомобіля, припаркованого біля парадного входу.

Приказку «Комусь війна, а комусь — матінка рідна» згадає, мабуть, не одна людина, яка після знайомства з матеріалами цієї кримінальної справи задумається над ситуацією, що склалась у сфері медичних експертиз — зокрема, тих із них, котрі стосуються встановлення інвалідності. Пригадується зустріч із чоловіком на милицях у лікарняному коридорі — він не мав однієї ноги, тому періодично мусив з'являтися на очі лікарів-експертів. Добродій не втратив почуття гумору й відверто підсміювався над нормативними документами Міністерства охорони здоров'я: «От не можуть вони визнати мене інвалідом один раз і на все життя. Кожного року викликають, щоб подивитись, чи, бува, не відросла у мене нога!». Мусив, бідолаха, постійно ходити на комісію, бо без її нових і ще новіших висновків виникали проблеми з пенсією за інвалідністю та іншими соціальними гарантіями.

За наступні десять років Вінниччина може змінитися невпізнанно. Принаймні таке амбітне завдання ставлять перед собою нинішні перші керівники області. І грунтується воно не тільки на їхньому суб'єктивному бажанні, а на добре продуманих нових стратегічних підходах, які нині вилилися в програму розвитку регіону до 2015 року, затверджену на сесії облради.

Позичаючи гроші, людина завжди ризикує. І не тільки тим, що їх можуть не віддати. Коли сума достатньо велика, бувають випадки, що боржникові дешевше вкоротити життя своєму благодійнику, аніж розрахуватись. Таке спостереження підтвердила трагедія, що нещодавно розігралась у місті Козятин на Вінниччині, де у складському приміщенні виявили труп місцевого підприємця Володимира Тарасюка з вогнепальною раною голови.

Стратегія розвитку міліції Вінниччини, яку проводить новопризначений начальник УМВС в області Василь Поліщук, знайшла грунтовну підтримку в місцевих органах влади. Від початку року штат «сільських шерифів» в області збільшено на 200 чоловік. За задумом, кожна сільська рада повинна мати свого дільничного інспектора, який би повністю володів ситуацією на довіреній дільниці. Досить сказати, що нині в області кожен третій злочин розкривається завдяки роботі дільничних.

Історія банди, про яку піде мова, коротка — її кримінальна «біографія» тривала приблизно півтора року. Однак за цей час вона встигла стрімко пройти шлях розвитку по висхідній, який можна назвати хрестоматійним. Перші епізоди датуються осінню 2003 року, коли кілька юнаків із міста Гнівань внадилися до розташованого неподалік дачного масиву, де після закінчення сезону господарі позамикали будиночки і перебрались до основних помешкань. Хлопці ламали замки, проникали до будиночків і обкрадали їх, вивозячи чуже добро на автомобілі. Уже перша із задокументованих слідством крадіжок завдала потерпілому збитків на 8,7 тис. гривень.