«Україна для мене — як стигле яблуко, налите соком, але торкнися його — і воно розвалиться від перезрілості», — сказав на прес–конференції напередодні відкриття своєї персональної виставки в PinchukArtCentre всесвітньо відомий фотограф Сергій Братков. 50–річний художник народився в Харкові, але став відомим після переїзду в Москву в 2000 році, відтак його проект «Україна», зроблений спеціально для цієї ретроспективи, — це погляд збоку, як не крути, — з Москви, тверезий, реальний, іронічний. Образливий — для людей, які, шукаючи свою національну ідентичність, з останніх сил концентруються на позитиві.

Тернопільська художниця Наталія Басараб вісім років робить портретні ляльки. Нині у колекції майстрині 50 ляльок, переважно це відомі артисти. Серед них і Мерлін Монро, Ольга Сумська, Олександр Домогаров, Одрі Хепберн, Софі Лорен, Катрін Деньов, Олена Корикова…

А чорноземи біля Різдвяного такі, що моя супутниця, співробітниця Валківської райдержадміністрації Світлана, губить у них «набійки» з тоненьких підборів. Поки ми їх шукаємо, думаю про те, що до цієї землі мусять прилипати не лише жіночі чобітки чи натруджені селянські руки, а й закохані у село душі. Проте Різдвяне, одне з багатьох «неперспективних» сіл, приречене на вимирання. Якщо йому і судилося ще зустріти п’ять чи десять Свят–вечорів зі світлом у вікнах, то це завдяки «дачникам», які тут оселилися.

Після виставки «З глибин» у музейному комплексі відкрили другий цикл проекту «Древо України» — «З вершин». Цього разу всі роботи — або з приватних колекцій, або належать художникам. Назву виставки взяли зі збірника гімнів на ведичному санскриті «Рігведа»: «З вершин сходили орії на землю…». Найцінніша вершина цієї виставки — це галерея зі скіфським золотом ІІІ–І ст. до н.е.: 21 прикраса, серед яких пекторалі, браслети, сережки, пояси, представлені зі сховищ приватного музею «Родовід». Прикраси колись належали царям, а тепер — спортсмену Сергію Бубці та мільйонеру Мохаммаду Захуру. Звідки у бізнесменів скарби Надчорномор’я і чому вони не належать Державному музейному фонду України — у «Мистецькому арсеналі» замовчують.

Нещодавно відкрита в Національному музеї історії України в Києві виставка «Степан Бандера: документи свідчать» покликана пробити стіну нав’язаних українцям стереотипів і показати життя провідника ОУН—УПА. Більшість представлених пам’яток зберігалися за кордоном в українській еміграції та в таємних сховках у самій Україні аж до набуття незалежності. При створенні експозиції музейники використали матеріали СБУ, Музею української визвольної боротьби (Лондон), Музею визвольних змагань Прикарпатського краю (Івано–Франківськ) тощо. Також є експонати з приватних колекцій. Всього ж організаторам виставки вдалося зібрати близько 400 предметів, що належали як самому Степанові Бандері, так і його сподвижникам, лідерам національно–визвольного руху 1930—1940–х років.

Черкаські праві вкотре навідалися до міської ради з традиційною вимогою нарешті спорудити пам’ятник поету Василю Симоненку. «Ми вже вкотре пікетуємо міську владу, аби вона поставила цей пам’ятник, про який у Черкасах говорять ще з 1990 року. Тоді на його зведення виділили 100 тисяч совєтських рублів. Ще 1 мільйон гривень закладали у бюджет міста, вже коли мером був Анатолій Волошин, а монумента як не було, так і нема», — розповів «Україні молодій» голова черкаської обласної організації УНП Леонід Даценко.

Унікальні карпатські дерев’яні храми зникають з лиця землі з якоюсь, прости Господи, пекельною невідворотністю. Останньою реєстр навіки втрачених улітку цього року поповнила дерев’яна церква Святого Василія, збудована в гуцульському Косові в 1895 році. Вогонь спалахнув під бляшаною банею і майже дотла спопелив сакральну споруду. Причину пожежі встановити так і не вдалося. Версія з коротким замиканням відпала відразу, бо, за словами місцевого пароха, культове приміщення на той час було відключено від електропостачання.

Три роки тому серед білого дня спалахнула церква Різдва Святої Богородиці в селі Малий Ключів Коломийського району. З якої біди сталося там загорання, чіткої відповіді не змогли дати ні пожежні експерти, ні правоохоронці. Після знищеного вогнем дерев’яного храму в Горохолино Богородчанського району, дехто, схильний до містики, взагалі натякнув на вибрики нечистої сили, адже в цій церкві 40 років тому знімали фрагменти «Вія» — першого радянського фільму жахів.

Джорджу Клуні доведеться на кілька тижнів розпрощатися з улюбленим мотоциклом — найжаданіший голлівудський парубок примудрився зламати руку. Таблоїди про прикрий інцидент дізналися одразу, але, поспішаючи першими подати цю новину, намудрували з подробицями. За даними «обізнаних джерел», Клуні нібито впав з мотоцикла, врізавшись у бетонний бордюр під час відпочинку у Швейцарії зі своєю дівчиною, італійською телеведучою Елізабеттою Каналіс. Проте офіційний речник «оскароносного» режисера й актора Стен Розенфільд цю інформацію спростував.