Незважаючи на те, що до ювілейного, 55-го, конкурсу «Міс Всесвіт» залишається ще чимало часу, його учасниці й організатори вже повним ходом готуються до цієї урочистої події. Ще б пак, адже треба ще стільки всього встигнути! Все-таки який-не-який, а ювілей, тому урочистості мають пройти «на висоті». Саме дійство — себто фінальний вихід учасниць, які задовго до того намагатимуться причарувати журі під час попереднього відбору, відбудеться 23 липня в Лос-Анджелесі. До речі, востаннє Америка, де мешкає власник конкурсу, мільярдер Дональд Трамп, приймала «Міс Всесвіт» у 1998 році — тоді фінал проходив на Гаваях.

Шотландський актор Роберт Карлайл відомий передусім як один із найяскравіших екранних негідників сучасного кіно. Діапазон його ролей коливається від священика-гомосексуаліста до канібала. Досить навести як приклад лише три його святенницькі ролі: невиправний наркоман-психопат Франко Бегбі у стрічці «На голці», анархіст Ренард, головний противник Джеймса Бонда (Пірса Броснана) у фільмі «І всього світу замало» та чи не найбільший гад новітньої історії Адольф Гітлер у телефільмі «Гітлер: світанок зла». Картину доповнює кінопроект «Торгівля людьми», в якому Карлайл виконує роль російського мафіозі в Америці, що поставляє жінок та дітей у підпільні борделі США й Азії. Серед його жертв і головна героїня цього фільму — 16-річна дівчина з Києва.
За цими підлотними ролями якось забуваються фільми, в яких актор виконує ролі простих людей: добрих і слабких, милих і закоханих. Таким був його герой Джордж у фільмі «Пісня Клари», звичайний британський водій автобуса, який закохався в дівчину з Нікарагуа, поїхав за нею та потрапив у вир громадянської війни. Його герой Газ у чудовій комедії «Чоловічий стриптиз» (1997) був одним із кількох звичайних шотландських безробітних, котрі в пошуках заробітку вирішили організувати сценічну групу для роздягання за гроші. Сьогодні одному з провідних британських акторів виповнюється 45 років.

Зірковий музикант — це не тільки той, хто співає/відкриває рот під фонограму чи пише музику/тексти. Він — народний улюбленець і відповідає чеховським критеріям про «все прекрасне»: подекуди секс-символ, креативна, неординарна особистість, людина з активною життєвою позицією. Нам важливо слухати полум'яні проповіді музичних зірок із революційних сцен, дивитися, як вони готують у кулінарних телешоу чи читати/дивитися їхні інтерв'ю. Хоча, узагальнено кажучи, насправді ми повинні тільки слухати їхню творчість. Подекуди це «жовтий» інтерес, але часто думається, що людина, яка створює ТАКУ музику й пише ТАКІ тексти, в житті має бути ще цікавішою.
Одна з найкращих російських музикантів Юлія Чичеріна здавалася такою. Її пісні завжди актуальні, вони — окрема, створена маленькою принцесою Юлею планета. Тут пронизане радіохвилями «жареное сонце больших городов» дозволяє купатися у фонтанах, смішити перехожих і не вірити в старість. Утім там «бывает только зима и лето», а значить — «ночью, понурившись, по темным улицам, по грустным улицам — одна», і «в долгом пути» «рисую на обрывках облаков свои желания». Але образ не вийшов цілісним і повноцінним. Юля-музикант і Юля-особистість, як виявилося, різні люди. Перша — приїздить до Києва доволі часто, а друга ніколи тут не була. Чичеріна-музикант розповідає про себе в кожному рядку своєї пісні цілу життєву повість, Чичеріна-особистість — затворник, відповідь на питання у якого щоразу треба витягати лещатами.
Минулого тижня Юля-музикант презентувала в Києві свій новий альбом «Музыкальный фильм». Юля-особистість навіть відповіла на запитання українських журналістів. Щоправда, здебільшого коротко, ствердно або заперечливо, подекуди мугикаючи «угу» чи «и-и» — так, що в присутніх не зникала нав'язлива думка про безпідставну зверхність, якою хворіють заїжджі російські зірки.

Деякі люди стають рушійною силою прогресу всупереч своїй волі, за силою обставин. Коли 1953 року світ побачив перший номер ілюстрованого часопису для чоловіків «Плейбой», його засновник Х'ю Хефнер і уявити собі не міг, що він таким чином зробив революційний внесок у зміну ментальності консервативної Америки й спричинив більшу відкритість (у даному випадку — у прямому й переносному значеннях) усієї культури Нового Світу. Миттєвому успіху «Плейбоя» сприяло не лише те, що в першому номері на центральному розвороті з'явилося фото тоді ще мало кому відомої старлетки Мерилін Монро, а й пропаганда журналом високих стандартів життя, розваг та споживацьких настроїв. Це резонувало з настроями Америки, яка вже прийшла до тями після війни і прагнула жити заможно, легко та весело. Видавець Х'ю Хефнер вгадав суспільні настрої.
Післязавтра старому розпусникові виповнюється вже 80 років, а він і надалі живе за своїми давніми «плейбоївськими» стандартами: мешкає у розкішних будинках, їздить найдорожчими авто, влаштовує дикі вечірки та купається в джакузі з цицькатими моделями його часопису. За більш ніж півстоліття з моменту появи «Плейбоя» Хефнер тепер по своєму тлумачить успіх свого дитяти: «Рушійною силою людської цивілізації є не релігія, а секс».

Таких дівчат, як Скарлетт Йоханссон, у Голлівуді вдень з вогнем не знайдеш. Власне, їх і в «нормальному» житті не так уже й багато. Судіть самі: білявка з пухкенькими губами, великим бюстом і наївним дитячим поглядом у свої 20 виглядає, як Лоліта з не по роках розвинутою фігурою... Здавалося б, класичний образ дурненької «лялечки», яка крім робити очками «кліп-кліп» у бік чоловіків (із сексуально напіврозтуленим ротиком), більше ні на що не здатна. Але варто Скарлетт відкрити рота, як поблажливі посмішки з вуст чоловіків, якi вже записали її в цю «категорію», миттю злітають: дівчина, виявляється, не лише розумна, а й не по роках ерудована! Когось це, звісно, розчаровує, і з кралечки з багатообіцяючою зовнішністю співрозмовниця в його очах перетворюється на великомудру «синю панчоху». Але такі чоловіки Скарлетт і не цікавлять — вона досить розумна, аби знати собі ціну. А жінки... жінки їй заздрять. Хтось чорною заздрістю, але на них Йоханссон теж не зважає, а хтось — білою, з розумінням поглядаючи на свого хлопця, який мимоволі задивився на красиву білявку. Зрештою, не любити Скарлетт можуть тільки ниці люди, які нічого в цьому житті не добилися. Бо, крім зовнішності й розуму, в цієї дівчини є ще і щось таке, чим Бог обдаровує справді тільки обраних. У Скарлетт є ТАЛАНТ.

Кіно й політика схожі тим, що їхні головні гравці мають найбільші глядацькі аудиторії, і ці гравці з обох сцен намагаються переконати простих людей у правдивості створюваних ними «світів ілюзій». Ясна річ, у змаганні двох гігантів впливу на громадську думку першість належить політиці, оскільки саме політики мають найдієвіші важелі впливу на суспільство. Тому не дивно, що окремі люди кіно, бажаючи не лише промовляти до мас, а й реально керувати ними, йдуть у політику.

Британський парламент єдиний у світі може похвалитися тим, що до його складу входить дворазова лауреатка «Оскара» та володарка багатьох інших престижних нагород у галузі кіно та театру. Гленда Джексон, маючи репутацію однієї з найкращих англійських актрис ХХ століття, у 1992 році оголосила про припинення акторської кар'єри й перейшла в політику — стала депутатом Палати громад британського парламенту від лондонського району Гемпстед. Феміністські та соціалістичні переконання виявилися для цієї жінки важливішими за сценічну славу. Джексон ніколи не боялася відстоювати свої погляди й виступала проти урядових рішень навіть із найважливіших питань.

Загальновідомим фактом є те, що славетний британський актор Шон Коннері з 16 років має на лівому плечі два татуювання. Одне з написом «Мама і тато», інше — «Шотландія назавжди». Менш відомо, що в 2003 року Коннері проголосив: не повернуся додому, доки Шотландія не стане незалежною. 75-річний актор сподівається, що це станеться ще за його життя. А наразі у вільний від зйомок час він мешкає «у вигнанні»: поперемінно у своїх будинках в курортному іспанському містечку Марбелья та на Багамських островах.

Немає жодної потреби представляти Арнольда Шварценеггера як актора — небагатослівну зірку бойовиків та «екшенів». А ось його рішення перервати успішну акторську кар'єру й балотуватися на посаду губернатора Каліфорнії викликало великий подив і потребує пояснень. Найімовірнішим із них є те, що «залізний Арні» просто «одружився» з політикою, оскільки матір'ю його чотирьох дітей є Марія Шрайвер, представниця політичного клану Кеннеді — найстарішого та найпотужнішого у США. Шварценеггер був просто зобов'язаний продовжувати традиції клану, який у результаті низки трагічних подій втратив кількох своїх чільних представників. З іншого боку, Кеннеді завжди були демократами, а Арнольд потрапив у табір республіканців. Це, певно, пояснюється консервативним вихованням та традиціями, які теперішній керівник найбагатшого штату США виніс зі своєї родини. Адже він є сином австрійського поліцейського.

Користуючись нагодою досі майже не реальної, але в майбутньому, треба сподіватися, звичної присутності вдома народної артистки і заслуженої фурії країни, орденоносця української музики, а, враховуючи довжину волосся і кількість амбітних проектів, що під ним ховаються, справжньої літаючої голови — співачки Руслани, «УМ» затягла її в «Зірковий день». Як справжній Близнюк за гороскопом, Руслана — багатогранна (але має і роздвоєння особистості), демократична (але природна цікавість змушує її аналізувати, розщепляти, поєднувати, знову роз'єднувати і, врешті, захоплюватися чимось ще) та працьовита (рідко дає собі перепочити). Отож зараз вона має новий «проект» — політичний, і до вчорашнього дня їздила країною з програмою «Русланині університети» в підтримку партії «Народний союз «Наша Україна», у списках якої вона балотується під п'ятим номером. Одним з останніх міст, де мала «викладати» кандидат у народні депутати, був Житомир. Там ми і намагалися вполювати дичину.