У суботу надзвичайна подія сталася в прокуратурі Черкаської області. На прийом до обласного прокурора намагався потрапити 55–річний мешканець міста Тальне Михайло Музиченко. Наполегливий чоловік стверджував, що в нього незаконно відібрали 35 соток землі в центрі міста, а він ніяк не може добитися справедливості та повернути ту землю. Спочатку пан Михайло сидів у черзі на прийом, а потім вийшов із приміщення і попрямував до свого автомобіля. Там узяв голку та нитку і зашив собі рота (як пізніше пояснював, аби не кричати, коли обіллється бензином і підпалить себе. — Авт.). Прихопив із багажника каністру з бензином, озброївся запальничкою і знову зайшов у будівлю прокуратури.

Відкладати й надалі реконструкцію моста через Дніпро біля Черкас, як це робилося вже кілька років поспіль, не можна. Інакше станеться біда, в один голос заявляють шляховики, перевізники і черкаська влада.

Черкащани вшанували свого відомого земляка — автора пісні–реквієму «Степом–степом...», письменника Миколу Негоду, назвавши його почесним громадянином Шевченкового краю. На жаль, Микола Тодосійович, котрий написав багато інших пісень, 12 поетичних збірок, драматичну поему «Дума про Кобзаря», історичну драму «Гетьман», романи «Холодний Яр», «Отаман Мамай», «Божа кара», не дожив до цієї урочистої миті. Торік він помер на 81–му році життя. Тож нагороду в Черкаській обласній раді вручили його дружині — Лідії Терентіївні.

Подарунок для Та­раса Шевченка зробила найстарша черкаська художниця Інна Кругляк. До 195–ї річниці з дня народження поета Інна Олексіївна намалювала картину «Реве та стогне Дніпр широкий». Усього за місяць. Тепер цю картину експонують у Черкаському музеї «Кобзаря». Там же недавно була й виставка робіт пані Інни.

Трагедія сталася в селі Михайлівка Драбівського району Черкаської області. Як розповідає начальник місцевого райвідділу міліції Валентин Олабін, коли о третій ночі правоохоронці отримали повідомлення про вбивство дворічної дівчинки, вони відразу навіть не повірили в реальність такого жаху, думали, що хтось бешкетує. Проте це виявилося жахливою правдою. Слідчо–оперативній групі, котра терміново виїхала в Михайлівку, люди розповіли, що тієї ночі селом бігав напівроздягнений чоловік, гамселив у двері та вікна і кричав, що зарізав свою онуку.

НП сталася на одній із центральних вулиць міста, де під асфальт «пішли» «Жигулі» з чотирма людьми в салоні. Сталося це по вулиці Гоголя. Автомобіль рухався і раптом почав провалюватися в яму діаметром вісім метрів, котра миттю утворилася на проїжджій частині. Як повідомили «УМ» в обласному управлінні міліції, спочатку «Жигулі» зависли на краю провалля, а тоді перекинулися на дах і зірвалися вниз на шестиметрову глибину.

У місті Умань нині тільки й розмов про знайдене на вокзалі немовля. «Першою про це в міський відділ міліції повідомила касирка привокзального туалету. Вона подзвонила й схвильовано розповіла, як щойно, прибираючи вбиральню, в одній із кабінок знайшла дівчинку. Слава Богу, живу», — розповідає «Україні молодій» керівник прес–служби Черкаської обласної міліції Наталя Таран.

Цілий «партизанський наркоманський загін» із двадцяти любителів «кайфу» пов’язали черкаські правоохоронці в сосновому лісі під обласним центром. Саме там, неподалік обласного протитуберкульозного диспансеру, група з трьох пацієнтів лікувального закладу організувала на свіжому повітрі виробництво та реалізацію наркоти. На галявині, в гущі лісу, у вільний від лікування час вони запалювали вогнище і варили «ширку». Щоб придбати дозу, сюди й зліталися наркомани.

Із приходом весни в Умані Черкаської області взялися за омелу. Тамтешня влада виділила для цього 30 тисяч гривень і обіцяє позбавити від нахабних та живучих «квартирантів» зелені насадження міста, оскільки кущисті нарости заполонили дерева навіть на центральних вулицях. А найбільш постраждалим від нашестя омели є дендропарк «Софіївка»: на таку хворобу там страждають 400 дерев.

Кричущий випадок, котрий шокував мешканців Черкащини, трапився на залізниці в Золотоніському районі. Пасажир поїзда «Черкаси—Гребінка» 42–річний Віталій Кир’ян із села Вершина–Згарська Драбівського району після перекуру на зупинці не встиг вскочити у вагон: дверима чоловікові затиснуло руку. А потяг, наче нічого й не сталося, рушив до станції Пальмира. Потяг три кілометри тягнув за собою чоловіка, хоч його мати Ольга Степанівна, яка разом із ним їхала з Черкас у тому ж вагоні, трохи не на колінах благала провідників зірвати стоп–кран. Неймовірно, але провідники і міліціонер відмовилися це зробити. Мовляв, поїзд набрав швидкість.