У Вишгородському районі Київської області не вщухають пристрасті. Ще наприкінці минулого року, вимагаючи повернути земельні наділи, в акціях протесту взяли участь мешканці сіл Старі Петрівці й Новосілки. Під час мітингу люди слухали пояснення організаторів заходу, котрі розповідали, як людей, кажучи простою мовою, «кинули». Головними дійовими особами виступили сільський голова Старих Петрівців Олександр Єрема та його колега з Новосілківської сільради Микола Стукач, які наввипередки закликали робочий люд вимагати відставки керівництва Вишгородського району. Мовляв, саме воно винне в бідах селян, бо роздало всю їхню землю олігархам.

4 лютого учні Устинівської школи як звичайно прийшли на уроки. Наприкінці четвертого уроку стіна в одній із класних кімнат затріщала, і перелякані педагоги припинили навчання. У зовнішніх стінах будівлі з’явилися тріщини...

Кілька днів тому мітинг біля будинку, в якому з вересня 1941 до березня 1942 року працював бургомістром, тобто міським головою Полтави, член похідної групи Організації українських націоналістів Федір Борківський, зініціювала громадська організація «Українська справа». Старшина армії УНР Федір Борківський відстоював українську революцію 1917—1921 років, був тяжко поранений, згодом пізнав усі «принади» радянських таборів.

Мабуть, це така статистична закономірність, але в наших широтах «не нашу» екзотику найчастіше можна зустріти у звичайнісіньких панельних будинках. Тих, що фігурують у народному фольклорі під загальною назвою «хрущоби». Може, це така форма протесту — принаймні деяких їхніх мешканців — проти вітчизняної форми урбанізації?

Комунальне підприємство «Водоекотехпром», що діє в обласному центрі Прикарпаття, отримало від Світового банку 7 мільйонів 170 тисяч доларів кредиту в рамках проекту «Розвиток міської інфраструктури». Основна частина цих коштів, повідомив «УМ» заступник директора підприємства Микола Калайда, буде спрямована на спорудження біоустановки з переробки намулу, що в загрозливих об’ємах концентрується на заміських очисних спорудах. За нині діючою архаїчною технологією каналізаційні відходи «розкладаються» на напіврідку субстанцію, що осідає в бетонованих резервуарах площею з футбольне поле, та чисту воду, яка повертається в річки. Якщо, не дай Боже, намул «переповзе» через краї резервуарів, може статися екологічна катастрофа.

Співробітники податкової міліції Полтавщини «засвітили» ніде не зареєстрований «сирзавод», який тривалий час діяв в одному з сіл Чутівського району. Спеціалізувався він на виготовленні справжнього делікатесу — копченого ниткового сиру. Тож проблем зі збутом у підприємливої дами, котра організувала згадане «тіньове» виробництво, не було: смакоту постачали в торгові «точки» не лише Полтавської, а й кількох сусідніх областей. При цьому, звісно, не вказували, в яких умовах її продукували...

36 чернівчан узяли участь у конкурсі на посаду працівника благоустрою або ж двірника, які працюватимуть на вулиці Ольги Кобилянської. Серед претендентів були люди з великим досвідом роботи та вищою освітою. З усіх бажаючих обрали лише сімох найдостойніших, серед яких п’ятеро двірників та двоє водіїв. Останні, до речі, потрібні для обслуговування універсальної машини для прибирання вулиці, яку під час святкування 600–річного ювілею місту подарував підприємець Іван Мокрицький.

У двір Катерини та Петра Рябух у селі Кропивне Золотоніського району Черкаської області о 5–й годині ранку влетів рейсовий автобус «Донецьк—Київ» разом із пасажирами. Коли шоковані господарі та їхні дорослі сини вискочили з хати, то побачили, що той стоїть за 30 сантиметрів від стіни їхнього будинку, по всьому дворі розливається солярка, звалено паркан укупі з чавунними стовпами, стовп електроопори, біля хати зірвано електролічильник, а три яблуні й черешня, яким більше десятка літ, вивернуті з корінням.

Ця хитра «кухня», певно, вже особливо й не дивує пересічного українця, а тим паче його, такого собі «покірного» слугу в представницькій владі. В Автономії ж та її столиці, зокрема, сюди додається ще й специфічний інгредієнт — самозахоплення на етнічному ґрунті (кримськотатарському і так званому слов’янському. — Авт.), від яких комусь справді «війна», а комусь — «мати рідна». Причому «війна», якщо взяти до уваги, приміром, «довгограючий» земельний конфлікт у районі сімферопольської вулиці Балаклавської й надто його найгірші наслідки, — ледве не у прямому сенсі. «Власне, тому, — зізнався «УМ» відразу після прес–конференції співголова депутатської фракції «Блок за Януковича» тутешньої міськради Борис Фротман, — ми наполягаємо на прозорих схемах розподілу землі, щоб уникнути кровопролиття».

Ця проблема дамокловим мечем висить над містом давно, але, схоже, аж тепер влада змушена буде вживати термінових і кардинальних заходів, бо ситуація справді стала, висловлюючись мовою шахістів, «патовою»: єдине сміттєзвалище неподалік Тернополя, яке не існує за документами, загрожує тисячам людей вірусами вже з настанням весни.