Тоді як представники черкаських обласних організацій Української народної партії, Народного руху України, Трудової партії України, ВО «Свобода» та Всеукраїнського об’єднання ветеранів офіційно дякували мерові міста Сергію Одаричу за перенесення пам’ятника Володимиру Леніну з центральної площі до парку «Перемога», черкаські комуністи організували на головному майдані, який теж носить ім’я Леніна, показовий «народний трибунал».

На Черкащині, в районному центрі Чорнобай, трохи не злетіла в повітря п’ятиповерхівка, у якій мешкають 60 сімей. І тільки пильність самих родин та оперативність рятувальників і міліції допомогли уникнути біди.

«Мамо, я такий сумний... Криза, грошей нема, що воно буде?» — запитує п’ятирічний Даня, син моєї племінниці, складаючи на паласі улюблений конструктор. Постійні балачки про кризу дойняли навіть дітлахів, не кажучи вже про дорослих, яким щодня треба думати не про іграшки, а про хліб і до хліба.

У Черкасах на майдані біля обласного музично–драматичного театру дітвора вже водить хороводи: міська влада ще за кілька тижнів до Нового року встановила двадцятиметрову новорічну красуню.

На Черкащині в Тальнівському районі зафіксоване отруєння людей метиловим спиртом. Серед померлих мешканці двох сіл — Здобутка Жовтня та Лісового. Ще одна людина нині перебуває в районній лікарні у важкому стані.

Новий вид шахрайства з’явився в Черкасах: підприємливі ділки дурили городян на євровікнах. Як розповіла «Україні молодій» помічник прокурора Придніпровської районної прокуратури Черкас Ірина Швець, фірма, яка начебто займалася встановленням євровікон, розміщувалася у центрі міста і заманювала клієнтів дешевими послугами.

Підтримати матеріально тих черкащан, котрі побажають усиновити малюків–сиріт у 2009 році, вирішили в Черкаській міськраді. Отож щомісячно з міського бюджету кожній родині усиновителів влада виплачуватиме по 1400 гривень.

Черкаси стали черговим обласним центром, в якому, за рішенням міськвиконкому, було демонтовано 70–тонний пам’ятник Володимиру Леніну на центральній площі. Коли минулої п’ятниці вождя пролетаріату знімали з постаменту, він розлетівся на шматки.

Кожний ранок Валерій Маснюк розпочинає з обливання холодною водою. Набирає з крана два відра води, в одних плавках босоніж спускається зі своєї квартири (другий поверх) у двір багатоповерхівок по вулиці Тараскова. Там на траві (взимку — на снігу) 67–річний черкащанин декілька хвилин стоїть із широко розкинутими руками, долонями догори, та подумки просить для себе і своїх рідних здоров’я. Потім Валерій Левкович виливає на себе холодну воду з відер і йде додому. Рушником не витирається. Цю процедуру він повторює ще й увечері.

Черкащанину Миколі Яковичу Пусі — вісімдесят вісім. Із дружиною — Ніною Іванівною, яка на п’ять років від нього молодша, він мешкає у багатоповерхівці в Черкасах у мікрорайоні Митниця майже 30 років. А до того подружжя жило в Золотоноші, де Микола Якович працював механіком в автоколоні, а Ніна Іванівна — головною медсестрою в лікарні.
Ця дружня сім’я виростила двох хороших синів, має онуків і правнуків. І Микола Якович, і Ніна Іванівна — ветерани Великої Вітчизняної війни. Тож про далеке минуле можуть розповідати годинами. Серед тих ветеранських спогадів — часом цікаві й навіть неймовірні сторінки. Як ось ця, пов’язана з Георгієм Жуковим. Не кожному солдату, погодьтесь, маршали дарували авто. А Микола Пуха отримав від Жукова «Опель»!