У суботу по обіді на Михайлівській площі юрмилося так багато людей, що стало лячно: а що, коли цього разу не вийде викласти на землі зірчасті фігури зі свічок? Утім після того, як майдан залишили чиновники з почтом, місце перед собором звільнилося і господарями церемонії стали тисячі киян і приїжджих з усієї країни.

Однією із відмінностей професіонального боксу від аматорського є те, що на профіринзі зі спорту вміють робити шоу. Навіть якщо події відбуваються не в престижних ЛасВегасі чи ЛосАнджелесі, а в Києві, де з помітних поєдинків можна пригадати хіба що бій у грудні 1998го, коли тоді ще «молодий і зелений» Володимир Кличко програв Росу П’юріті.

Поки Віталій і Володимир Клички відпочивають від боксу, підшукуючи собі нових суперників, уболівальників порадували інші наші важковаговики. Минулої суботи під час вечора боксу в німецькому Магдебурзі перемогу здобули Володимир Вірчіс та Олександр Димитренко.

Визначаючи перед від’їздом «аматорської» збірної України на світовий форум у Чикаго претендентів на медалі, навряд чи хтось із прихильників боксу називав серед фаворитів представника надважкої категорії — В’ячеслава Глазкова. І не тому, що не вірили в нього — просто не знали, чого чекати. Адже великих успіхів у луганчанина донедавна не було. Та й не привчили його обіцяти щось надзвичайне. Але Слава впевнений: якщо не націлюватися на перемогу, немає сенсу виступати на міжнародних змаганнях.
Ті, хто бачив півфінальний поєдинок Глазкова з китайським велетнем, однозначної думки: це був супербій. Гіганта з Азії лякалися всі. Крім 23–річного українця, який просто вийшов на ринг і зробив свою справу «на відмінно». Не підстрибував у надії влучити в підборіддя опонентові, а методично «обстрілював», чим і дезорієнтував.
Суперник українця у вирішальній зустрічі бачив багато чого на своєму довгому спортивному шляху. Роберто Камарелле з Італії значно старший і, звісно, досвідченіший. Вигравав у наших надважковаговиків ще на початку десятиліття. Але, думається, італійцеві допоміг зайвий день відпочинку. Посприяв цьому... росіянин Іслам Тімурзієв, якого «прихопив» апендицит, через що він не вийшов на півфінальний бій. До речі, уже в Києві Глазков сказав, що дуже хоче позмагатися з чемпіоном Росії, із яким раніше жереб його не зводив. Можливо, це станеться вже в олімпійському Пекіні, де наш боксер ставить для себе нову ціль — не друге, а перше місце.

Біда Києва — не лише Черновецький, Довгий і дороги. Біда Києва ще й у тому, що «помаранчеві» сили не можуть дійти згоди у спільній кандидатурі на посаду столичного мера. Зрештою, є й третя біда: низи більше не хочуть Черновецького, а демократичні верхи не можуть чітко сформулювати, на яких підставах одіозного мера усуватимуть від влади. Багато хто зі співрозмовників «УМ» посилається в цьому випадку на місцевий референдум, на зміни до Закону «Про столицю», на право Верховної Ради втрутитись у столичні негаразди. Сьогоднішній співрозмовник «УМ» — претендент на посаду мера Віталій Кличко — посилається на коаліційну угоду між БЮТ та «НУНС», один із пунктів якої говорить про дострокові київські вибори. Але ця угода є декларацією про наміри, а не юридичним обґрунтуванням тих чи інших змін. А знання власне юридичних тонкощів, як видно, не є сильною стороною Кличка. Тож коло вкотре замикається на одній і тій самій точці відліку: «Черновецького — геть! Далі — буде».

Якби вибори мера Києва відбулися найближчої неділі, 70,5% киян взяли б у них участь. Про це свідчать результати опитування дослідницької компанії «Інтерсоціосистема», повідомляє УНІАН. Не хочуть брати участі у голосуванні 19,4% респондентів, а 10,1% ще не знають, чи скористаються своїм виборчим правом.

Любительський чемпіонат світу, що тривав у Чикаго з 23 жовтня по 3 листопада, завершився тріумфом російської збірної. Також вражає прогрес китайців, які напередодні Олімпійських ігор у них на батьківщині «підтягуються» в усіх видах спорту. Непогано виступили ще три команди з пострадянського простору: казахстанці та українці здобули по три медалі, а узбеки – одну, проте золоту. Усього ж на п’єдестал сходили представники 19 країн.