Минулої суботи в центрі Полтави відбулися мітинг і хода представників опозиційних сил, які протестували проти політичних репресій нинішньої влади. Ініціювала їх обласна організація партії «Свобода». Безпосереднім приводом для цієї акції став вердикт Полтавського районного суду, згідно з яким сільському голові Ковалівки, «свободівцю» Юрію Бублику, відміряно три роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку за те, що він, підписавши акт приймання–передачі виконаних робіт, не дотримався всіх необхідних формальностей і нібито завдав державі збитків на суму 31 тис. грн. Оскільки вирок має всі ознаки політичного замовлення, за кілька днів до згаданого мітингу ті ж таки «свободівці» анонсували участь у ньому своїх партнерів по Комітету опору диктатурі — повпредів «Батьківщини» та «Фронту змін», з якими вони нібито «домовилися» виступити спільно. Тож, побачивши біля пам’ятника Тарасовi Шевченку близько 300 чоловік, «завсідники» подібних політичних «тусовок» полегшено зітхнули: нарешті, мовляв, опозиція єднається для якихось реальних дій.

У Полтаву зі Старих Санжар Вікторія Коваленко вирушала зі свого скромного помешкання — однокімнатної квартири площею 36 квадратних метрів у двоповерховому «блочному» будинку, — а повернулася в... чужу. Бо ж за лічені години з квартири, в якій прожила майже 20 років, повпреди місцевої влади винесли всі її пожитки й навіть замінили двері. Згодом вона дізнається про те, що ордер на вселення в цю квартиру вже виписаний дочці секретаря сільради, котра працює головним бухгалтером комунгоспу. Поки що ж, приїхавши додому вже надвечір, побачила купи своїх речей, із меблями та холодильником включно, надворі, під вікнами сусідів...

Прикро, та в рідних Харківцях (саме в цьому селі тодішнього Лохвицького по­віту 2 березня 1882 року за новим стилем народився митець слова, тут і похований) усе обмежиться скромним шкільним заходом. Запрошувати сюди гостей сьогодні просто соромно. Передовсім тому, що головний осередок пам’яті відомого земляка — збудований у 1970 році на місці, де стояла хата батьків письменника, літературно–меморіальний музей — перебуває в передаварійному стані. Як повідомила «УМ» його директорка і єдина працівниця Лариса Яковенко, котра, до речі, працює на 0,75 ставки, музей функціонує, та під час екскурсій вона боїться, щоб гостям нічого не впало на голову й під ними не провалилася підлога. Адже тут немає опалення, дах затікає, підлога «гнила». За словами начальника районного відділу культури Едуарда Чавдара, навіть один із кутів будинку «відійшов», що загрожує обвалом стін, — будiвля давно потребує капітального ремонту.

Минулого четверга під час відвідин розташованого у Кременчуці Крюківського вагонобудівного заводу Президентом Віктором Януковичем і віце–прем’єром–міністром інфраструктури Борисом Колесниковим знову зайшла мова про цінову політику державних і приватних структур напередодні Євро–2012. Зокрема, журналістів цікавило, чи не стане оновлення напередодні цієї події рухомого складу наших залізниць «зачіпкою» для суттєвого підвищення вартості проїзних квитків. Цінового «стрибка», на думку пана Колесникова, не буде, залізничники «обійдуться» вже звичним 12–відсотковим підвищенням вартості квитків протягом року. Хоча це, за його словами, не стосується «перепусток» у купейні вагони та на інші «люксові» місця, що зазвичай дорожчають суттєвіше.

Днями заступник генерального директора «Укрзалізниці» Леонід Лобойко повідомив про те, що шість замовлених урядом спеціально до Євро–2012 потягів південнокорейської компанії «Хюндай» надійдуть в Україну до 10 травня.

Ідеться про видану місцевим видавництвом «Дивосвіт» за сприяння обласної влади двотомну «Полтавську Шевченкіану» літературознавця Петра Ротача. Сам автор скромно називав власне дітище «спробою крайової» Шевченківської енциклопедії». Хоча фахівці вважають її повноцінним енциклопедичним виданням. На презентації двотомника в обласній науковій бібліотеці ім. І. Котляревського наголошувалося: за обсягом і глибиною досліджень автор перевершив окремі наукові установи.

Полтавці, котрі минулої неділі поспішали до обласного театру ляльок на широко анонсовану зустріч із лідером ВО «Свобода» Олегом Тягнибоком, змушені були повертати голоблі: активісти цієї партії просили перейти до будинку облпрофради, де та зустріч, зрештою, й відбулася. Щоправда, у набагато гірших умовах, із дефіцитом місць у залі. Прес–служба обласної організації ВО «Свобода» поширила повідомлення про те, що згадана зустріч була під загрозою зриву, оскільки за добу до неї, після попередніх офіційних домовленостей та оплати оренди зали, директорка театру ляльок їх скасувала — бо ж, мовляв, «не було погодження з обласною держадміністрацією».

Влітку полтавці здавна заздрять мешканцям села Петрівка, що за якийсь десяток кілометрів від обласного центру. Ще б пак! Якщо спільна для всіх Ворскла протікає через місто добряче забрудненою відходами, то розташоване «під боком» у нього, але вище за течією село розкошує біля чистої води. Тож саме сюди, у Петрівку, сусідні Кротенки та інші довколишні села, у спеку щодня вирушають сотні чи навіть тисячі полтавців. Пляжі тут вважаються найчистішими. Тож ця місцина ще з радянських часів обростала базами відпочинку, «дачами» і «дачниками», відсоток яких у порівнянні з аборигенами зараз лише збільшується. Тож лист до «УМ», підписаний 33 жителями Петрівки, тамтешніми «дачниками», їхніми дітьми та внуками, на перший погляд, видається парадоксальним. Адже йдеться про фактичну втрату їхнього головного «козиря» — річки...

Днями співробітники Полтавського облуправління СБУ «вирахували» й затримали зловмисника, котрого розшукували ще з 2008 року. Йдеться про громадянина України Юрія Володимировича Бондаренка, котрий був одним з організаторів злочинної групи, яка привласнила та легалізувала 3, 43 млн. грн., що належали одній із полтавських філій «Промінвестбанку». Чому його так довго шукали? Як з’ясувалося, спритник тривалий час переховувався за межами країни завдяки зв’язкам у кримінальному середовищі Росії та Польщі.

Акцію «Поміть себе у темряві» ініціювали співробітники обласної Державтоінспекції. Днями стартувала вона з розташованої фактично на перехресті кількох центральних автомагістралей Полтави загальноосвітньої школи №3. Саме тут інспектори руху спершу провели роз’яснювальні бесіди з п’ятикласниками, роздали їм виготовлені зі світловідбивної тканини стрічки, а потім разом зі школярами вийшли на вулиці, щоб подарувати такі самі «світлячки» перехожим. Діти сприймали згадані презенти як захоплюючу гру, тож охоче прикріплювали ті яскраві стрічечки до своїх ранців і рюкзачків. Та й дорослі після відповідних пояснень не відмовлялися «прикрасити» своєрідною смужкою безпеки власний одяг, портфелі чи сумочки або навіть дитячі візочки. Лише за один такий «вечірній рейд» вулицями Полтави було роздано півтори сотні стрічок зі світловідбивними елементами.