Нещодавно рідне село Кротона — Білки на Закарпатті — відвідала найсильніша людина планети. Українець Василь Вірастюк цікавиться своїми відомими попередниками. Серед них особливо вирізняється Іван Фірцак, якого за неймовірну силу нарекли Кротоном. Він виступав у 64 країнах світу, володів титулами чемпіона Чехословаччини та Європи, отримував нагороди з рук англійської королеви, але в радянські часи став непотрібним, а тому невідомим.
Українська історія останніми роками впевнено виходить на державний і навіть міждержавний рівень. Уперше темою особливої уваги керівництва країни стали страшні й величні віхи на шляху до свободи — Батурин, Крути, Голодомор, Великий терор, УПА, рух за права людини українських дисидентів. Нарешті, національною заповідною територією стали Биківнянські могили. Почав діяти Український інститут національної пам’яті. Постало питання загальнодержавного реєстру імен загиблих від Голодомору 1932—33 років. Починає вимальовуватися гідний пам’ятник жертвам геноциду. Уперше на державному рівні вшановано вояків Української Повстанської армії, а головнокомандувачу УПА Роману Шухевичу посмертно присвоєно звання Героя України. Українці давно прагли цього, боролися за це і гинули, поодинці й організаційними чи місцевими спільнотами намагалися докричатися до світу й нагадати йому правду про свій народ. І час прийшов! Обраний народом Президент вольовим зусиллям вивів національну пам’ять на найвищий щабель державних цінностей.
«Усі вони були найліпші між найліпшими», — так писав адвокат Степан Шухевич у своїх спогадах про п’ятьох бойовиків УВО та ОУН, страчених польською владою у 1920—30–ті роки. Їхні останки нині перепоховано на найвищому місці відновленого військового меморіалу на Янівському цвинтарі у Львові.
Другова світова війна принесла таке небачене явище як насильницька депортація народів. Серед тих націй, які найбільше постраждали, значаться й українці. Тільки в Польщі за шість повоєнних років відбулося аж чотири виселення українців із прадідівських земель. Але й досі правду про них знають мало.
Понад 100 хлопців і дівчат із різних країв України — Луцька, Львова, Рівного, Івано-Франківська, Житомира, Черкас, Запоріжжя, Києва, Полтави, Кривого Рогу — зібрав докупи цьогорічний літній табір «Національного альянсу» «Легіонер-2007». На березі гірського потоку неподалік села Бистриця на Івано-Франківщині упродовж тижня молодь навчалася у «лісовому університеті»: слухала теоретичні лекції з історії патріотичних молодіжних організацій та боротьби за українську державність, дискутувала про патріотизм, проблеми минулого й сучасного України.
Скромний пам'ятник, увінчаний хрестом-мечем, стоїть на околиці поліського села Мигалки, що на Київщині. Неподалік — братська могила. У ній навіки спочили 12 зовсім юних повстанців. Читаю напис на п'єдесталі: «Вічна пам'ять воїнам Української повстанської армії, які загинули тут у 1944 році в боротьбі за волю України».
Цей безцінний для національної безпеки історико-меморіальний серіал розкриває правдиву кількість втрат нашого народу у війні і внесок українців у Перемогу. Втім уже багато місяців проект «Книга Пам’ятi України» не фінансується державою, упорядники не отримують зарплати і не мають чим платити за оренду. 21-го червня, у переддень Дня скорботи у пам'ять про початок радянсько-німецької війни, у Київському господарському суді відбудеться засідання за позовом КП «Київжитлоспецексплуатація», після чого колектив з архівом і картотекою на 10 мільйонів загиблих може опинитися на вулиці.
Покоління Романа Шухевича — це українські гімназисти та студенти, дуже часто з відомих родин, озброєні не лише патронами, а й добрими знаннями та вірою у свою справу. «Шуха» підпільне членство характеризувало як «105-відсоткового» — більш ніж ідейного, надійного та вірного.
У день 100-ї річниці від дня народження командира УПА Романа Шухевича у селі Княгиничі на Івано-Франківщині відкриється меморіальний музей, де можна буде побачити підпільну штаб-квартиру українського війська з криївкою (схроном). Колишні зв'язкові командира УПА Ольга Ільків та Любомир Полюга точно описали інтер'єр. Місцеві селяни спершу не йняли віри, коли перед ними відкрилася криївка, стіни якої ще зберігали зотлілі дошки. Львівський архітектор-археолог Юрій Лукомський підтвердив розміри криївки, що подавав з пам'яті Полюга: 1 х 1,45 х 1,3 метра. Облаштувати музей допомогли Івано-Франківська обласна та Рогатинська районна держадміністрації, діаспора.
Коли молодий соціолог iз Херсона Микола Гоманюк вирішив розширити коло співпраці Центру молодіжних ініціатив «Тотем» від двосторонніх (польсько-українських) відносин до тристоронніх, залучивши словацьку сторону, виявилося, що цей тристоронній пакет, поданий до Вишеградського фонду, є єдиним в Україні, отже, безальтернативним. Полягав він в обміні досвідом молодих громадських організацій, у презентації культури національних меншин свого регіону. Поляки представляли сліди єврейської культури на Люблінщині, словаки — діяльність українсько-русинської громади на Пряшівщині, а херсонці запланували показати, як можна презентувати спадщину єдиного в Україні шведського села, а також здобуток німецької, польської та єврейської спільнот обласного центру.
