Кіномани завжди недолюблюють шанувальників різних «реальних шоу»: мовляв, усі ці страждання «за склом» та «останні герої» — суцільний примітив, от кіно — це справжнє мистецтво! Ну а «реальні» телеглядачі, у свою чергу, апелюють до прогресу: всілякі вигадки — це, на їхній погляд, уже віджило, треба жити справжнім життям!

Позавчора президент Сполучених Штатів Джордж Буш прибув iз державним візитом до Великої Британії. А напередодні приїзду американського гостя одна з найбільших англійських газет «Дейлі міррор» опублікувала вельми специфічний «Путівник по Великобританії для ідіота». За словами укладачів цього переліку всього-на-всього десяти нескладних правил, «путівник» покликаний допомогти американському президенту «не зробити прикрих помилок».

Нарешті й на вулиці голопупої Брітні Спірз настало свято! У вівторок на знаменитій голлівудській Алеї Слави відкрилася іменна зірка маленької поп-принцеси. За рахунком це «світило» вже аж 2242-ге, але така дрібниця Брітні геть не засмучує — яка різниця, під яким номером тебе поставлять, якщо поруч (тобто на тій же вулиці) розташувалися iмена найвідоміших людей століття, таких як Мерилін Монро, Марлон Брандо, Шер, Елвіс Преслі, Майкл Джексон, подруга панночки Спірз, Мадонна та інших знаменитостей.

Якщо ви намагаєтеся схуднути за принципом «що б ти не їв, завжди залишай половину страви на тарілці», ні в якому разі не подорожуйте до бразильського міста Уберландія. Віднедавна в усіх ресторанах цього населеного пункту діє ідіотське правило «з'їж усе до останньої крихти», згідно з яким, ті відвідувачі, які не доїдають замовлені страви й залишають на тарілках об'їдки, змушені платити неабиякі штрафи.

Дружина — чоловікові:
— Я від'їжджала, мене не було вдома шість тижнів! А тепер я приїхала — і що бачу? Тобі на все наплювати, ти води в рот набрав, у тебе не знаходиться жодного слова, щоб мені сказати! Жодного ласкавого слова після моєї шеститижневої відсутності!
— Чому? Є слово.
— Яке?
— Дякую.

Обидва українські клуби, що грали свої матчі в шостому турі Євроліги ФІБА позавчора, вважалися фаворитами в локальних протистояннях. Великого натхнення ця обставина не давала, оскільки кияни й одесити мали зустрічатися з командами, які доти поступалися у своїх групах практично всім. Тобто питання стояло щодо спроможності срібного та бронзового призерів чемпіонату України стати хоча б «кращими серед гірших». Особливо важливим був матч БК «Київ» — «Сконто» (Рига) у столичному Палаці спорту, на трибунах якого зібралося близько двох тисяч «беківських» фанів.

Ігор Євдокимович Турчин — великий тренер. Про це записано навіть у Книзі рекордів Гіннесса, що зареєструвала 13 (!) Кубків європейських чемпіонів, які здобула жіноча команда київського «Спартака» під орудою Турчина. Шанують його й скандинави, яким він привив кращі гандбольні навички, й ці жіночі збірні нині тримають перші місця у світі. Ви, до речі, знаєте, чому наш співвітчизник кілька років піднімав з нуля жіночий гандбол у Норвегії? Фактично Ігор Турчин у такий спосіб відпрацював турботу про стан свого серця. «Мотор» великої людини не могли «відремонтувати» в СРСР. Не можуть хоча б віддати належним чином шану Ігореві Євдокимовичу і в пострадянській Україні.

У перших числах листопада низка неконтрольованих урядом видань повідомила про силове захоплення одного з найбільших вітчизняних підприємств — криворізького ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (ЦГЗК). Це повідомлення не було спростовано офіційно.А українські силові структури взагалі ніяк не відреагували на нього. Ось як інформував читачів про цей випадок щотижневик «Контракти»: «Пізно ввечері 28 жовтня спецпідрозділ МВС узяв штурмом адміністрацію криворізького ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (ЦГЗК). Це сталося через кілька годин після позачергових зборів акціонерів компанії (збори було санкціоновано донецькою компанією System Capital Management. Згідно з рішенням зборів від управління ЦГЗК було усунуто менеджмент, лояльний до групи «Приват»...»

Минулого тижня столична міська влада урочисто відзначила переможців акції «Інвестор року 2003». За даними Київської міськдержадміністрації, упродовж 1997—2003 років їй вдалося залучити 1,9 мільярда доларів США. Утім, за оцінками Світового банку, потреби Києва в інвестиціях на найближчі чотири роки значно більші — за приблизними підрахунками, вони становлять 10 мільярдів доларів. Цього року місто випустило євробонди на суму 150 мільйонів доларів. А зацікавленість, яку демонструють іноземні інвестиційні компанії щодо цих цінних паперів, укотре засвідчує значний інвестиційний потенціал міста.