Любіть братів наших менших — і ніколи не матимете проблем із природоохоронними організаціями. Думаєте, скандальчик з якоюсь бабусею, котра не дозволяє прив'язати до хвоста дворової кицьки порожню бляшанку, — це дрібниці? Нічого подібного! Тобто бабуся, може, по м'якому місцю вас і не налупить — не дожене, а от правоохоронці можуть навіть за грати запроторити. Як не зараз, то коли-небудь у майбутньому, коли Україна житиме за європейськими стандартами. Не вірите — спитайте у трійці польських аквалангістів, які через прагнення Польщі наблизитися до Європи, зокрема й в екологічному законодавстві, втрапили у добрячу халепу.

Приходить мужик на роботу з фінгалом. Його запитують:
— Звідки синець?
— Та дружина врізала.
— За що?
— Та я її на «ти» назвав.
— Ну, за це не б'ють... А як насправді було?
— Та лежимо ми в ліжку. Вона мені каже: «Щось ми давно сексом не займалися». А я їй відповідаю: «Не ми, а ти...»

«Параджановські імпрези, за традицією, в кінотеатрі «Україна» проходять з певними порушеннями», — від цього зовсім не ювілейного зауваження не зміг утриматися навіть завжди врівноважений і толерантний Іван Дзюба. І сорокахвилинне запізнення початку самого вечора пам'яті — запрошували на 17-ту, а почали ближче до 18-ї, чекали, поки закінчиться фільм у Синій залі, — не єдина причина того, що свою промову пан Дзюба розпочав саме цим сумним докором. Чомусь так склалося, що цей урочистий захід був позбавлений найелементарнішого рекламного супроводу, як результат — зал заповнений наполовину, хоча бажаючих вшанувати пам'ять Сергія Параджанова, 80-річчя з дня народження якого виповнилося 9 січня, звичайно ж, значно більше. Але невтомний оптиміст Сергій Проскурня, як доводять його численні проекти, від надлишку фінансування ніколи не страждав, а тому вміє працювати і в значно складніших умовах.

Буквально днями членами Національної спілки письменників України стали білоруські вчені-філологи, дослідники і теоретики літератури, перекладачі, викладачі філологічного факультету Білдержуніверситету Тетяна Кабржицька і В'ячеслав Рагойша. (До речі, саме з їхньої подачі Білоруська спілка письменників виявилася єдиною на пострадянському просторі письменницькою організацією, яка прореагувала офіційним листом-зверненням на ініційований владою «розкол» в українській письменницькій організації.) Ця подія прозвучала в білоруському літературному середовищі. Адже членством, скажімо, у російській письменницькій офіційній братії сьогодні в Мінську особливо нікого не здивуєш — досить оголосити себе «російськомовним білоруським письменником». Прийняття ж білоруських філологів в українську Спілку письменників стало оцінкою і визнанням масштабної наукової і літературної роботи, на вівтар якої родина славістів поклала десятиліття.

Найбільше, що я зараз читаю по роботі, — це рішення сільських та волосних судів ХІХ ст., де витоптаний сусідською коровою город стає справжньою людською трагедією. Читаю різні милі дурнички, які знаходжу в архівах, — наприклад, записки волосного писаря з Полтавщини «Средства исправления от развратной жизни в крестьянском быту Малороссии».

Позавчора ввечері на київського журналіста Олега Єльцова — редактора інтернет-видання «Україна кримінальна» — було знову скоєно напад. Минулого разу подібний інцидент трапився півроку тому. Тоді, 24 липня 2003-го, двоє невідомих підстерегли журналіста в під'їзді його власного будинку і побили металевою трубою. 12 січня 2004 року Єльцова так само чекали біля його помешкання, що на вулиці Гмирі. Цього разу «смерть» в особі невідомого караулила Олега не з косою чи металевою трубою — вона прихопила із собою пістолет з гумовими кулями. Але, на щастя для Єльцова і на жаль для смерті (себто нападника), вечір напередоні Маланки закінчився для журналіста лише тілесними ушкодженнями.

Українські автомобілісти нарешті можуть заспокоїтися — відтепер відiбрати посвідчення водія у них не зможе ніхто, навіть інспектор ДАІ. Міністерство внутрішніх справ скасувало положення інструкції, за яким «даішники» могли в разі порушення правил дорожнього руху водієм вилучати посвідчення. Про це «УМ» повідомила прес-служба Генеральної прокуратури України. Про скасування положення інструкції йдеться у відповіді на протест, який Генпрокуратура внесла у грудні минулого року до Міністерства внутрішніх справ щодо невідповідності чинному законодавству інструкції, яка регулює дії працівників ДАІ. Наказ уже передано до Міністерства юстиції на державну реєстрацію.

Учора в іракському місті Ель-Кут, де дислокуються українські миротворці, продовжувалися масові акції протесту. За оперативною інформацією прес-служби МО України, близько тисячі чоловік пікетували будинок адміністрації Ель-Кута з вимогою ліквідувати безробіття. Охороняють цю будівлю українські вояки, що неминуче вилилося у протистояння з немирно налаштованим місцевим населенням. Так, «Франс Пресс» стверджує, що приблизно сотня вчорашніх демонстрантів закидала будівлю та її охоронців гранатами. За повідомленням іракських ЗМІ, на які посилається «Українська правда», внаслідок учорашніх сутичок було поранено п'ятьох демонстрантів та двох перехожих-жінок.

Найбільшим скандалом останніх місяців у США стали одкровення колишнього міністра фінансів США Пола О'Нілла, який видав книгу спогадів про свою роботу в уряді та заявив, виступаючи на телебаченні, що як член урядової команди ніколи не бачив будь-яких доказів існування в Іраку зброї масового знищення і що Джордж Буш почав планувати війну з Іраком відразу після сходження на президентську посаду, тобто задовго до терористичних замахів 11 вересня 2001 року. О'Нілл був близьким співробітником Буша, але його звільнили з посади міністра у грудні 2002 року.

«Ми вчора знайшли порозуміння, але складається враження, що деякі керівники злякалися власної рішучості розблокувати роботу парламенту». «Деякі керівники» — це про лідерів опозиції, які, за словами Володимира Литвина, відмовилися вiд попередньо досягнутої домовленості з більшістю. Про це спікер заявив учора на прес-конференції після Погоджувальної ради фракційних лідерів, яким так і не вдалося дійти згоди.