Якщо відверто, то багато хто з вітчизняних уболівальників гандболу з тривогою очікував виступу жіночої збірної України в груповому турнірі чемпіонату світу, який триває у Хорватії. Мовляв, підготовка була, як завжди, проблематичною, особливо у плані фінансування й проведення контрольних поєдинків, та й суперники випали досить сильні — норвежки та румунки входять до еліти світового гандболу. У такій ситуації прийнятним результатом, а хтось скаже — і максимальним — для наших дівчат стало б третє місце в групі, яке забезпечило б вихід до наступного етапу. Скептики були жорстоко осоромлені — три очки у двох поєдинках із головними конкурентками майже гарантували «синьо-жовтим» право на продовження боротьби за медалі чемпіонату та олімпійські ліцензії. Справа залишалася за малим — перемогти відвертих аутсайдерів нашої вісімки, команди Тунісу, Аргентини та Японії. З цим завданням українки справилися блискуче, не давши жодного приводу для сумнівів у своїй «груповій» перемозі в місті Карловац.

Після того як головний тренер національної збірної Олег Блохін iз властивим йому максималізмом оголосив, що на чемпіонат світу 2006 року українці повинні потрапляти з першого місця у групі, результат жеребкування німецького «мундіалю», очевидно, вже не мав значення. Адже новий наставник iз перших днів вирішив зібрати команду з психологією лідера. І все ж наскільки б ми не підбадьорювали себе, у Франкфурті минулої п'ятниці обирали суперників, залежно від яких і буде вироблено стратегію збірної на найближчі два роки.

Смаглява українська «міска» Ілона Яковлєва, як сказано на присвяченій їй сторінці сайту www.missworld.org, народилася у Харкові, «великому промисловому місті України». Дівчина вчиться на третьому курсі економічного факультету Національного університету і прагне стати «успішною жінкою». Окрім того, 22-річна Ілона захоплюється співом, танцями, поезією та читанням. Любить тримати себе у формі й танцювати на дискотеках. На завершення цієї скупої інформації – скромне повідомлення про те, в яких (зокрема) країнах уже встигла побувати цьогорічна українська «міс»: у США, Туреччині, Франції, Німеччині, Австрії, на Барбадосі та Мальті... І в Росії.

Телебачення, звичайно, не найоптимальніше місце роботи для розумної людини, але вона цілком може прикрасити телеканал і дозвілля телеглядачів, якщо їй туди вдасться потрапити. Олексій Зотіков — етнограф, історик із чималим телевізійним стажем: Ukrainia в «Телеманії» на «1+1», «Дай п'ять» на телеканалі «ТЕТ», «Таємний світ» на Новому, цикл фільмів для проекту Національної кінематеки «Невідома Україна», між цими проривами в телеефір він коли по півроку, коли по півтора живе життям буквоїда в архівах і бібліотеках. А потім прагне візуалізувати і вербалізувати історію, до якої в буквах мало хто прагне долучитися. Зотіков — фабульщик, він змішує історію, географію, літературу, етнографію, а в центрі всього все одно ставить людину — і знамениту, і звичайну, яка знає усіх духів того місця, де живе. Новий проект Олексія, що нещодавно дебютував на телеканалі «Інтер», називається «Дорога додому» — це чотирнадцять 26-хвилинних фільмів про історичні регіони України: Полісся, Галичину, Буковину, Крим, Закарпаття тощо, — показаних із коліс, у форматі роуд-муві. Зотіков стверджує, що Україна — це окрема планета, і за аналогією з довжиною екватора Землі пообіцяв намотати 40 000 кілометрів по Україні, і розповісти нам усім про нашу країну. Важливо те, що це не чергова «туристична» програма — це авторський проект, культурологічний, історико-пізнавальний, публіцистичний, в якому автор і ведучий посилає абсолютно прозорий месідж: пізнання своєї країни є найбільш доступним шляхом самопізнання.

Позавчора Віталій Кличко вже в другому раунді нокаутував канадця Кірка Джонсона, передавши особливий привіт Ленноксу Льюїсу. Наступним від ударів українського боксера впаде славетний британець?

У нашій заможній, розвиненій і успішній країні з'явилася одна темна пляма: проблеми в паливно-енергетичному комплексі, які, за словами Прем'єр-міністра Віктора Януковича, «вирішуються не так оперативно і послідовно, як того вимагає час» , тому «нагромадилося» до такої межі, що треба вже було щось робити. «Щось» таки зробили — у п'ятницю пізно ввечері Президент своїм указом звільнив із посади віце-прем'єр-міністра Віталія Гайдука, який в коаліційному уряді курирував саме ПЕК.

«Загроза об'єднує людей, притуплює їхнє критичне ставлення до своїх лідерів, концентрує увагу на боротьбі iз зовнішніми і внутрішніми ворогами», — такими словами відомий американський психолог Роберт Чіальдіні описав стан сучасного американського суспільства. Але цей діагноз є універсальним і як найкраще характеризує також стан російського суспільства у світлі результатів недільних парламентських виборів. Після підрахунку більше 90 відсотків голосів учора вималювалася наступна картина табору переможців: прокремлівська «Єдина Росія» зібрала 36,8 відсотка, КПРФ — 12,7, ЛДПР — 11,8, блок «Родіна» — 9 відсотків. Ліберально-демократичні «Яблуко» та Союз правих сил набрали відповідно 4,3 та 3,9 відсотка голосів, тобто не подолали 5-відсотковий бар'єр і взагалі не потрапили до парламенту. Такі результати виборів означають, що впродовж наступних чотирьох років демократи та ліберали будуть позбавлені парламентської трибуни — Росія взагалі не матиме можливості почути голос опозиції.

До Но­во­річ­но­го свя­та ще да­ле­ко, і пра­во­о­хо­рон­ні ор­га­ни тіль­ки по­чи­на­ють бо­роть­бу з пе­тар­да­ми,а в Тер­но­по­лі вже ста­ла­ся тра­ге­дія че­рез ці не­без­печ­ні «іг­раш­ки». Від нес­по­ді­ва­но­го ви­бу­ху са­мо­роб­ної пе­тар­ди за­ги­нув 19-річ­ний хло­пець, який ли­ше кіль­ка тиж­нів то­му прий­шов з ар­мії. Для по­чат­ку Саш­ко влаш­ту­вав­ся на ро­бо­ту в сто­ляр­ний цех спе­ці­а­лі­зо­ва­ної шко­ли-ін­тер­на­ту, де пра­цює йо­го бать­ко. У пер­ший же ро­бо­чий день і ста­ла­ся тра­ге­дія.