Ця п'ятірка у складі чотирьох громадян України та одного росіянина діяла під егідою Криворізького благодійного фонду «Форум». Отже, своїм головним завданням вони декларували надання допомоги дітям, хворим і просто знедоленим. Але з банально простягнутою рукою благодійники не ходили.
Упродовж трирічної «бурхливої» підприємницької діяльності вербувальники «живого товару», що діяли від одеської фірми Western Union, відправили на люксембурзький ринок секс-послуг більше ста жінок iз різних регіонів України. При цьому офіційно задекларовано, що з моменту створення підприємства працевлаштовано в нічних клубах Люксембурга усього п'ять українських громадянок. Слідством установлено, що тільки через одне з багатьох одеських відділень Western Union вербувальники отримали винагороду за посередництво в розмірі понад 15 тисяч доларів США...
Земля давалася трудно. Промерзла, зашорена в лід. Неприступна моторошним холодом і далекою байдужістю. Клинували, пробивали ломом, входили сокирою. Певно, не зовсім на часі зібрався на той світ Володимир Іванович Затуливітер — класичний поет, філософ, національний характерник.
Спогадую то світло й печально: торішній Йордан, саме тоді з Вадимом Бородіним, архітектором, що був близький поетові і словом, і ділом, Олександром Андрєєвим, так само архітектором, але вже в ранзі — заслуженим, Затуливітровим небожем Олегом ховали літератора, саму смерть — чорний отруйний погар, нарешті — ту незбагненну напродиво глибоко таїну, що її забрав iз собою ТУДИ, од Сонця, цей вельми знаковий у нашій літературі чоловік. Одтоді одцвіла весна, зійшло теплом літо, взялася морозом осінь: уже вийшло на рік по смерті. Сей год прикметний ще й тим, що Володимир Затуливітер має в ньому ювілей — свої 60 літ. А з огляду на те, що народини поет значив святом лише раз на чотири роки, 29-м днем лютого, то нині вони й зовсім дорогі. Тим паче що митця з нами вже нема...
Вельми своєрідно готувалися до відзначення 192-ї річниці з дня народження відомого українського поета-байкаря, автора тексту «вічного шлягера» романсу «Очі чорні» Євгена Гребінки сучасні вандали-«металісти». З могили класика у селі Мар'янівка Гребінківського району вони поцупили одразу 17 секцій металевої огорожі...
На щастя, таких, з дозволу сказати, «шанувальників» поета з дикунськими манерами на його малій батьківщині — одиниці. Тож пам'ять про свого видатного земляка тут бережуть по-іншому. В тій же Мар'янівці, що свого часу була родовим гніздом Гребінок, зберігся будинок племінника Євгена Павловича. Донедавна в ньому квартирувала місцева школа, зараз тут розташовано світлицю поета. Збереглися навіть його особисті речі — чорнильниця та блюдо.
Якби мені потрібно було дати лаконічне означення чергового з'їду Асоціації українських письменників, який відбувся у неділю в Києві у приміщенні Інституту ботаніки, то я вибрав би єдине слово — «нормальний».
У процесі передз'їздівської підготовки в середовищі АУП намітились різні лінії, оприлюднені в періодиці кількома критичними публікаціями. Зводилися вони переважно до двох тенденцій. Одних не влаштовували стан справ у творчій спілці, явно затягнутий час розбудови внутрішньої структури, формування власного інформаційного поля, а Ростислав Мельників (Харків) навіть побачив ознаки конфлікту поколінь. Інші вважали, що все йде як і належить. Вони вказували на чималу кількість книг, виданих за звітний період членами АУП, у тому числі й за сприяння керівництва Асоціації, а також на низьку активність у низці регіональних осередків, які за кілька років не спромоглися вийти на офіційну реєстрацію в органах влади і налагодити своєчасну сплату членських внесків. Таку позицію оприлюднив президент АУП Тарас Федюк, другий термін повноважень якого добігав кінця і він мав здавати справи іншій людині.
Не скажу за інших, а для мене і географічні, і хронологічні, і, врешті, світоглядно-філософські масштаби виставки української традиційної іграшки та ляльки «Повертаючись у дитинство» у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї стали справжнім відкриттям. Досі не спадало на думку, що звичайна дитяча лялька раптом може виявити такі глибини народного духу.
Поки головні номінанти на «Оскара» нервово готувалися до церемонії вручення омріяного «золотого чоловічка», дехто з їхніх колег уже обмивав отриману напередодні контрнагороду — «Золоту малину». Щоправда, на відміну від щасливих «оскароносців», власники позолоченої пластикової ягідки вартістю 4 долари 89 центів (саме так виглядає «Золота малина», футляром для якої служить контейнер із пом'ятою кіноплівкою) якщо й піднімають келихи, дізнавшись про здобуту відзнаку, то радше з горя, ніж із радості. Адже «Малину» недарма називають «анти-Оскаром» — цей приз традиційно за день до «оскарівської» церемонії вручають найбездарнішим акторам та режисерам і найпримітивнішим фільмам року.
На цих вихідних Міжнародна федерація футбольних асоціацій (ФІФА) на своєму засіданні у Лондоні запровадила кілька цікавих нововведень в організацію футбольних матчів. Серед реформ найпомітнішим стало скасування правила «золотого» та «срібного» голів. Перший зі згаданих принципів спрацьовує в тому випадку, якщо «кубкові» матчі в основний час закінчуються внічию. Тоді проводять два тайми по 15 хвилин: якщо протягом цього часу команда забиває, вона автоматично перемагає. Вперше це правило запровадили у 1996 році, перед першістю Європи в Англії. Долю цього чемпіонату, до речі, якраз і вирішив «золотий» гол, який німці у додатковий час забили чехам. Не дивно, що згадане правило одразу нарекли «раптовою смертю». Потім принципи проведення матчів дещо пом'якшили: у додатковий час гра продовжувалась до кінця «напівтайму», в ході якого було забито м'яч. За інерцією, цей принцип назвали правилом «срібного» гола. Та після липня 2004 року ці принципи будуть скасовані: якщо основний час закінчиться внічию, команди додатково гратимуть повні 30 хвилин. Якщо й за цей час переможця не буде виявлено, гравці битимуть пенальті. Тому цьогорічне Євро-2004 буде останнім із категорії «срібних».
Досить розповсюджену теорію про те, що після пологів можливості спортсменок, принаймні у деяких видах спорту, зростають, багато хто сприймає скептично. Але черговий етап Кубка світу, що проходив у Норвегії, дав скептикам підстави замислитися. Так, росіянка Юлія Чепалова народила дитину в січні минулого року, а наша Валентина Шевченко — дещо раніше. І в Норвегії на 30-кілометрівці Юлія також була першою, а Валя з понад хвилинним відставанням фінішувала третьою. От і скажи після цього, що народження дитини не сприяє перемогам! Принаймні на норвезькому марафоні між мамами-лижницями змогла влізти лише італійка Сабіна Вальбуза.
У Національній хокейній лізі позаду понад три чверті дистанції. Командам залишилося провести приблизно по два десятки матчів, і вже доволі чітко видно, хто має всі підстави продовжити боротьбу за Кубок Стенлі iз кращих позицій, а хто, найімовірніше, відкладе мрії про вихід до «плей-оф» (для цього треба посісти у своїй конференції місце не нижче восьмого) до наступного сезону. Триває агонія найзаможнішого клубу НХЛ — «Нью-йорк рейнджерс». «Команда мільйонерів» iз неймовірною річною платіжною відомістю (близько 70 млн. доларів!), вочевидь, усьоме поспіль припинить виступи разом із завершенням регулярного чемпіонату. Не дивно, що днями було відправлено у відставку головного тренера «рейнджерів», 60-річного Глена Сатера. Саме при ньому клуб скупив численних зірок (останнє витратне придбання — чех Яромир Ягр), які все ніяк не перетворять кількість у якість.
