Символічно, що в день відзначення 190-ї річниці з дня народження національного пророка України її Президент перебуває однією ногою у султанаті Бруней, а іншою — у королівстві Таїланд. Відзначили це й учасники мітингу, який українська опозиція вже традиційно проводить 9 березня, вшановуючи пам'ять Тараса Шевченка й висловлюючи обурення діями режиму Кучми. Поки Леонід Данилович переймав досвід будівництва палаців у свого брунейського колеги, у столиці його «султанату» на спільну акцію протесту зібралися незалежні журналісти, соціалісти, «наші українці», БЮТівці та всі, кому ця влада вже засіла в печінках.

Учора минула третя річниця подій 9 березня. Чимало води спливло від тодішнього протестного завзяття, від загального піднесення, від двобою «влада-народ» у форматі двох київських вулиць, від арештів тих, хто грав за «збірну» народу... Не заради акценту на власній персоні, а задля згадки про настрої тих часів — коротенька історія зі свого життя. У 2001 році я могла б сказати про себе, що маю нарешті те, чого так палко прагнула довгий час: написану і захищену дисертацію з лінгвістики. Диплом кандидата наук, до якого було вже рукою сягнути, приємно лоскотав самолюбство майбутньою викладацькою кар'єрою. Але сталося так, що все це умить впало в ціні, особливо коли почесна муміфікація себе у ранзі науковця почала кричуще дисонувати з чимось живим і справжнім — з тим, що відбувалося поза університетськими стінами на вулиці, від якої я була ізольована прісним копирсанням у префіксах та суфіксах.
Веду це до того, що 9 березня 2001 року, принаймні для мене, було і лишається подією. Подією, після якої ти ламаєш через коліно усталений спосіб життя і шукаєш собі іншого, а потім трохи сакралізуєш власний вчинок, бо знаєш, що вдруге на таке навряд чи зважишся. Тому й ніколи не забуваєш джерело власної відчайдушності. Хай навіть воно вже не таке прозоре та іскристе, як спочатку, а дещо замуляне неминучим розчаруванням. Прийшовши в журналістику з «березневою» темою, я стала, по суті, літописцем усіх судових засідань, де слухалась справа про «масові заворушення». Від першого з них і по сьогодні тема 9 березня мене не відпускає, хоча й спричиняє дедалі більшу атрофію оптимізму. Ні, до учасників подій ставлення не змінилось (і по цей день як справжній фетишист завжди маю при собі подарований мені ще на першому суді унсовський значок). Просто до щему шкода і цю країну, яка дозволяє собі завелику розкіш — поступово вивітрювати з пам'яті те, що сталося три роки тому, і тих, хто, відсидівши різні терміни ув'язнення, повертається наразі до «цивільного» життя — із купою тілесних недугів та душевним болем.

Сьогодні у Сан-Франциско розпочнеться судове засідання у справі Лазаренка, як кажуть у нашій юриспруденції,«по суті». Напередодні, якраз на «наше» жіноче свято, яке в Америці не є «червоним днем календаря», колишній Прем'єр-міністр України навідався до суду, аби врегулювати деякі бюрократично-формальні моменти. Світові інформагенції, зокрема «Рейтер», навіть розповсюдили фото Павла Івановича, котрий прямує до храму каліфорнійської Феміди. Це фактично перші поширені в Україні знімки головного «птаха з гнізда Дніпропетрова» від того часу, як він покинув терени Батьківщини.

Днями до 190-річчя від дня народження поета й художника у Національному музеї Тараса Шевченка відкрилася виставка, яка триватиме до кінця квітня. Тут представлено сто унікальних експонатів, які здивують навіть постійних відвідувачів музею. Серед них — «Мала книжечка», більш відома як захалявна, написана у період першого заслання, альбом малюнків 1841 року, автопортрет вчорашнього випускника Академії мистецтв 1845 року і останній автопортрет академіка гравюри 1861 року. Відвідувачі музею можуть на власні очі побачити малюнки оспіваних у віршованих рядках церкви в селі Суботів та розритої Богданової могили. А ще прочитати рукописи «Заповіту», поеми «Сон», «Три літа» та переглянути листування Шевченка з його не менш відомими сучасниками Миколою Костомаровим, Квіткою-Основ'яненком, Іваном Тургенєвим та іншими.

Закінчення цього тижня ознаменувалося двома аваріями, що трапилися з українськими суднами. У четвер у турецькій протоці Дарданелли сів на мілину корабель «Дельфін-1» (порт приписки Бєлгород-Дністровський), який прямував за маршрутом порт «Жовтневий» (Миколаїв) — Бейрут (Ліван) iз порохом і капсулами для мисливських рушниць на борту, повідомила прес-служба МЗС України. Капітан судна повідомив, що внаслідок відмови масляної помпи і зупинки двигуна течія віднесла його машину на мілину Дарданелл. На допомогу нашому кораблю прийшов місцевий буксир, і тепер «Дельфін-1» може спокійно продовжувати намічений маршрут. Екологічних збитків акваторії не нанесено, потерпілих серед семи членів екіпажу, громадян України, немає, уточнює МЗС.

Російська газета «Комерсант» стверджує, що їй вдалося вирахувати фактичних власників московського аквапарку «Трансвааль», під руїнами якого загинули 28 осіб. А те, що встановити власників було неможливо, перешкоджало потерпілим подавати на них судові позови. «Комерсант» на підставі реєстраційних документів та даних про угоди з активами «Трансвааля», які були укладені впродовж останніх місяців, стверджує, що угоду про його придбання фінансували дві фізичні особи — дружина мера Москви Олена Батуріна та її брат Віктор Батурін. На момент трагедії весь аквапарковий бізнес повністю контролювався компанією «ТерраОйл». При цьому газета стверджує, що дружина Юрія Лужкова приховувала свою участь у проекті не лише від громадськості, а й від свого чоловіка.

Учора о дев'ятій ранку в Пекіні в Домі народних зборів відкрилася 2-га сесія Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП) 10-го скликання, повідомила агенція «Сіньхуа». На відкритті з доповіддю про роботу уряду виступив голова Держради КНР Вень Цзябао. Він, зокрема, сказав: «Ми глибоко переконані, що під керівництвом ЦК партії на чолі з генеральним секретарем товаришем Ху Цзиньтао ми зможемо, високо несучи великий прапор теорії Ден Сяопіна та важливих ідей трійного представництва, міцно спираючись на багатонаціональний народ і переборюючи всі труднощі й перешкоди, постійно просувати вперед справу реформи, відкритості та соціалістичної модернізації». Вень Цзябао у своїй промові також заявив, що потрібно активно та впевнено просувати реформу політичної системи, гарантувати розвиток соціалістичної демократії та вдосконалювати соціалістичну законність.

Про це вчора заявив київський мер Олександр Омельченко. За його словами, навіть якщо підняти вартість проїзду до 80 копійок транспортні підприємства все одно залишаться збитковими, оскільки реальна ціна квитка становить 1,12 гривнi, а одного жетона — гривню і вісімнадцять копійок.

Трохи більше року тому українські політики вирішили навести порядок із «суспільною мораллю»: помітили, що на голубих екранах та у газетах занадто багато крові та еротики, і прийняли спеціальний закон, який би регулював ці процеси, — у сфері «медіа» зокрема. Він так і називається: Закон України «Про захист суспільної моралі». Однак час доводить, що документ виявився не надто ефективним, і нашим чиновникам лише залишається закликати дотримуватися «морального» закону. Так, днями Генеральний прокурор України Геннадій Васильєв порушив проблему захисту суспільної моралі: мовляв, на телебаченні популяризується насилля та порнографія, героїзуються злочинці, а ніхто на це ніяк не зважає.

Майже місяць тому з'явилася інформація, що Дон Кінг та Клаус-Пітер Коль, які очолюють промоутерські компанії «Дон Кінг продакшен» та «Юніверсум бокс промоушен», вступили у завершальну стадію переговорів щодо поєдинку Леймона Брюстера та Володимира Кличка за вакантний титул чемпіона світу у версії WBO. Утім і досі контракт на бій 10 квітня (ця дата влаштовує телекомпанію НВО) не підписано. Залишалося тільки гадати, що може не влаштовувати американця — гонорар, суперник чи час проведення поєдинку. Але прес-конференція, яка відбулася днями, дозволяє припустити, що в суперника українця просто не все гаразд із психологічною стійкістю.