Дуже схоже на те, що і кіношники, і публіка змирилися з думкою, що кіно в Україні вже, мабуть, не буде. Було ж, дзенькнули своїм золотим у світову скарбничку, для історичного гонору досить, а нині куди тягатися з сучасними кінематографічними монстрами. Справжніх буйних мало — раз, пасіонарність в українців завжди трохи шкутильгала — два, німецького порядку і прагматичності тут зроду не розуміли — три, лічилочку можна продовжувати до плюс-мінус безкінечностi. Доволі несподівано на кіногоризонті на генеральському рівні замаячила фігура режисера, керівника компанії ПРО-ТБ Віктора Приходька. Кінематографічна освіта — Iнститут імені Карпенка-Карого, досвід роботи в Москві, у західних компаніях, успішна продакшн-студія ПРО-ТБ, прагматик, західний тип менеджера. Восени минулого року він з подачі й благословіння Миколи Мащенка очолив кіностудію імені Довженка, півроку нова мітла мете по-новому, наводить порядки, намагається зробити студію адекватною часу і місцю. Найактивніше покоління українських кінематографістів — 60-70-річні — сприйняли його в штики, анонімки, викривальні інтерв'ю у газетах, колективні листи до своїх сюзеренів нагорі. Не «сковирнули». Міцний горішок. У минулий четвер Віктор Приходько завітав на «ПодіУМ» «України молодої» і витримав ще одне випробування — перехресним вогнем запитань наших журналістів. Після цієї зустрічі надія на воскресіння вітчизняного кінематографа у нас воскресла, рекомендуємо і вам прочитати це інтерв'ю — для оптимізму.