У неділю в Австрії відбулися парламентські вибори. За найвищу державну посаду на батьківщині вальсів та найкращої в світі кави змагалися міністр закордонних справ, 55-річна Беніта Ферреро-Вальднер з правлячої Австрійської народної партії та висуванець опозиційних соціал-демократів, колишній голова Національної Ради (нижньої палати парламенту), 65-річний Хайнц Фішер. Теперішній голова держави Томас Клестіль закінчує свою другу шестирічну каденцію і не має права обиратися втретє. Хоча президент в Австрії обирається шляхом всенародного голосування, але він має обмежені, швидше церемоніальні повноваження. Та все ж цього разу перед шістьма мільйонами виборців країни вимальовувалася виразна виборча інтрига. У разі перемоги Ферреро-Вальднер уперше в історії Австрії президентом стала б жінка, бо останньою представницею прекрасної статі, яка правила Австрією (Австро-Угорщиною), була імператриця Марія Терезія. У разі перемоги Фішера вперше за останні 18 років у президентське крісло сів би представник лівої опозиційної партії.

Тримаючи руку на пульсі демократичного животіння України, США відрядили для чергових перемовин з українською владою другого заступника держсекретаря Стівена Пайфера. Пан Пайфер, колишній посол Сполучених Штатів в Україні, прибув до Києва у суботу, а завершує свій візит завтра. Учора вже відбулися його перші офіційні зустрічі — з Прем'єр-міністром Віктором Януковичем та Головою ВР Володимиром Литвином.

Варто було Прем'єр-міністрові Віктору Януковичу здобути офіційний «титул» «єдиного кандидата» від влади, і проти Віктора Федоровича всі як змовилися. Мало не щодня хтось зі своїх же, із соратників, підносить «єдиному» неприємний сюрприз — від заяви про наміри балотуватися на виборах власною персоною до виходу цілим кагалом з парламентсько-урядової коаліції. А тут ще й більшість тріщить по швах, і опозиція дістає вимогами повернути народові поцуплені з бюджету 10 мільярдів... Ясним промінчиком на цьому невеселому тлі мав стати хіба що візит Прем'єра до Криму саме тими днями (у четвер-п'ятницю минулого тижня), коли там зустрічалися російський та український президенти.

Уже кілька років поспіль акції лівих сил у Львові на перше та дев'яте травня не здавалися для правих політичних партій чимось провокативним. Але цього разу деяке затишшя з приводу відзначення радянських свят може бути порушено. Адже і соціалісти, і комуністи у Львові планують провести свої акції широко й публічно. Причому не обійдеться і без червоних прапорів, та ще й біля пам’ятника Шевченкові, які можуть не стримати правих від адекватної реакції.

«Наразі слід збагнути, який досвід ми мали і що втратили», — зазначив минулої п'ятниці на урочистостях з нагоди 45-річчя Національної спілки журналістів України голова НСЖУ Ігор Лубченко. Отже, що ми мали? Досвід, гідний наслідування наступними поколіннями журналістів, зазначив Лубченко. Навіть попри тоталітарне минуле нашої країни, що слугувало тим суспільно-політичним тлом, на якому створювалась спілка. «То був час «відлиги», і хоча у доповідях на з'їзді, виступах делегатів не бракувало дифірамбів на адресу правлячої і єдиної на той час партії, все ж основним лейтмотивом були питання творчості, відповідальності майстрів пера і мікрофона за написане і мовлене слово, ролі журналістів у суспільстві», — сказав він.

Цієї весни організатори традиційного повітроплавального видовища обіцяють особливе свято із небаченими новинками. На відміну від усіх попередніх фестивалів, цьогорічне «Повітряне братерство -2004» залучить до себе не тільки спортсменів — «керманичів» повітряних куль, а серйозних фахових пілотів: так, серед організаторів чемпіонату значаться Військово-повітряні сили Збройних Сил України та авіамоделісти. «Це буде безпрецедентне шоу, — обіцяє президент Федерації повітроплавання України Олександр Ніколаєв, — гості фестивалю зможуть побачити усе — від маленьких моделей до серйозних літаків».

Назва одного з кафе — «Шахтарочка» — в обласному центрі, погодьтеся, дещо двозначно трактує роль жінок у вугільному краю. Тим більше що очікують вони своїх чоловіків не тільки побіля дверей певних закладів. Нерідко доводиться чекати ще й біля стволів шахт, коли під землею палахкотить вогонь, а гірничорятувальники, які піднімаються на-гора, чомусь уникають зустрічатися поглядом із заплаканими жінками... А ще був у нашій історії період, коли жінки змушені були рубати вугілля не гірше за чоловіків, яких саме чекали з фронту. Тому вшанувати їх звитяжну працю має новий пам'ятник, ідея якого нині обговорюється.

У ніч на 31 грудня минулого року на глибині 355 метрів шахти «Південнодонбаська №1» пролунав вибух, і згодом на поверхню підняли двох гірників з важкими травмами. А коли експерти взялися вивчати місце трагедії, стало очевидно, що вислів «У забій, немов у бій» деякі шахтарі розуміють аж занадто буквально. Адже у підземній виробці знайшли кільце з чекою та металеві фрагменти... гранати РГД-5.

Перші ознаки отруєння у трьох вихованців ясельної групи «Курчатко» виявили працівники дитячого садочка «Усмішка», що у Здолбунові Рівненської області, ще в четвер. Після цього, за повідомленням завідувачки дошкільного закладу, хворих дітей на машині швидкої допомоги перевезли в інфекційне відділення Здолбунівської центральної районної лікарні.

Позавчора у небезпечний спосіб вирішили розважитися п'ятеро запоріжців. На моторному човні «Казанка» молодики гасали в акваторії порту імені Леніна, прихопивши з собою ще й трьох дітей. Позаяк плавзасіб розрахований на перевезення лише чотирьох людей, неподалік одного зі шлюзів ДніпроГЕСу він перекинувся. На лемент потопаючих відгукнулися не тільки водолази рятувальної станції №3, а й теплохода «Римський-Корсаков» (капітан Іван Терешков). За інформацією облуправління МінНС, уже через сім хвилин потопаючих було піднято на борт. Після медичного обстеження з власної волі потерпілих відпустили додому. Жаль, якщо ця пригода стане уроком лише для надміру ризикованої компанії.