Попри те, що з того драматичного дня, коли Мукачів намагався вдруге протягом річного відрізку часу обрати собі мера, минуло вже десять днів, «мукачівська справа» не сходить зі стрічок інформаційних агенцій та шпальт опозиційної преси. Нещодавно з «гарячої точки» Закарпаття повернулася робоча група Верховної Ради, яка констатувала: найголовнішим порушенням виборчого процесу була фальсифікація волевиявлення громадян. Як стверджує один із членів групи, голова парламентського Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Анатолій Матвієнко (фракція БЮТі), «фальсифікацію виборів мукачівського міського голови було забезпечено підміною протоколів у часовому проміжку приблизно з 22-ї години 18 квітня до 2-ї 19 квітня». Як розповів Матвієнко у своєму повідомленні для журналістів, «підтасовка» відбувалась на шляху з дільничних комісій до тервиборчкому. Фальсифікованими, за інформацією Анатолія Сергійовича, виявилися результати з 12 виборчих дільниць.

Ви ніколи не бачили на власні очі класичного «темника», але дуже хочете дізнатися, про що там пишуть? Вмикайте о 21-й годині «Вісті» на УТ-1 і уважно слухайте: приблизно 99,6 відсотка політичних новин, які вам там продемонструють, майже напевне відповідатимуть «аналітичним запискам» від експертів з київської вулиці Банкової. І це не лише суб'єктивна думка журналістів «УМ» — «найбільш упередженим» і таким, який «подає однобічну інформацію з суспільно-політичних питань в українському медіа-просторі» телевізійним каналом УТ-1 вважають 26,6 відсотка українських глядачів. Про це свідчать дані соціологічного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» і Центром «Соціс» з 1 до 12 квітня 2004 року. Причому, що цікаво, відділяти зерно від полови навчилися не лише поінформовані кияни, а й мешканці інших областей: експерти опитали 1200 респондентів з усіх регіонів України.

Після того як провладні сили офіційно висунули в «єдині кандидати» на президентську посаду Віктора Януковича, чутки про деталі його кримінального минулого почали поширюватися ще активніше, ніж раніше. Ще б пак, адже отримати президента з двома ходками «на зону» – це для країни, яка хай навіть суто декларативно прямує в Європу, солідний мінус. Щоправда, дехто, навпаки, наголошує на тому, що людина, яка після такого «некрасивого» досвіду зуміла вибитися на саму верхівку, зуміє і державу «поставити на ноги». А деякі донецькі парламентарії стверджують: той, хто виріс під териконами та ще й напівсиротою, майже напевне мав опинитися в місцях позбавлення волі, тож той факт, що після цього Янукович зумів не лише виборсатися з кримінального середовища, а й здобути вищу освіту, вийти «в люди» тощо, свідчить лише про його неабиякі вольові й розумові якості. Словом, куди там усіляким «чистеньким» «білим комірцям» до «простого донбаського хлопця, який зробив себе сам».

Прес-служба МЗС України підтвердила наміри екс-президента США Джорджа Буша-старшого відвідати Київ. «Це питання проробляється, узгоджуються всі деталі», — повідомив учора речник міністерства Маркіян Лубківський. Проте він не зміг назвати точну дату прибуття високого гостя. Повідомлення про можливий візит Буша раніше подала газета «Дзеркало тижня», де підкреслювала, що українським турне батька діючого американського президента опікується зять Президента України Віктор Пінчук. Коментуючи майбутній приїзд Буша, на Михайлівській площі заявили, що це буде візит приватної особи.

Напередодні безпрецедентного розширення Європейського Союзу, що символізуватиме остаточне пострадянське возз'єднання Європи, офіційний Київ, не менш символічно, докорінно змінив свою євроінтеграційну демагогію. Відтепер ми євроінтегруватимемося «просто так», без якоїсь конкретної мети, а відтак без жодних відповідних зобов'язань перед європейською спільнотою й відповідальності за невиконання таких зобов'язань. Враховуючи початок ЄЕПу і переддень президентських виборів, форму вибрано дуже зручну: тепер усі застереження, що той чи інший крок може завадити офіційно задекларованому Україною вступові до ЄС, втрачають сенс. Бо цій, новій українській євроінтеграції, завадити не зможе вже ніщо.

Комісія з журналістської етики, організація, яка, як нагадав її голова Володимир Мостовий, зародилася із надр корпоративної акції 2001-го року «Журналісти — за чесні вибори», збиралася у суботу на свій з'їзд. Фахова зустріч не випадково відбулася саме зараз, коли у всіх на слуху висунення майбутніх кандидатів у Президенти. «Захід нам дає зрозуміти, що поки держава не візьметься за послідовне впровадження норм демократії, зокрема свободи слова і дотримання прав журналістів, говорити про реальне приєднання України до Євросоюзу не доводиться. Чи не головним «лакмусовим папірцем» у цих процесах мають стати чесність і прозорість виборів наступного Президента країни», — каже пан Мостовий, головний редактор громадсько-політичного тижневика «Дзеркало тижня». За його словами, «ми є свідками того, як певні владні сили готуються перетворити суспільство на загальнонаціональний Мукачівський виборчий округ». «За таких умов значення об'єктивного, етичного висвітлення перебігу виборчої кампанії важко переоцінити», — відзначив він.

Через півроку народ України обиратиме свого Президента. Це формально, а по суті — обиратиме шлях розвитку суспільства і держави, як мінімум, на наступне десятиріччя. Якою ти хочеш бачити Україну, своє власне життя в ній, свою журналістську професію? Задумайся над цими словами, бо без тебе справжні вибори насправді не відбудуться. Голос кожного виборця у державі, яка прямує до демократії, — це цінність, особлива цінність — якщо його віддають на підтримку кандидата свідомо і вільно. Без твоєї участі неможливо забезпечити громадянам України їх право обирати главу держави: жоден з кандидатів не спроможний зустрітися з 36 мільйонами виборців; жоден iз кандидатів без твоєї участі не може доносити до людей свою правду, так само, як і свою брехню.

Шлюбні традиції українців такі давні, що їх корені губляться десь у глибинах дохристиянських віків. Письмову згадку про весільний обряд вміщено ще в першій вітчизняній енциклопедії — «Повісті врємєнних лєт», написаній на початку XII століття «під редакцією» ченця Нестора, а потім — ігумена Сильвестра. Відтоді змінилися десятки поколінь, під натиском чужоземних весільних традицій розчинилися або модернізувалися наші автентичні обрядові дійства. І мали б ми тепер хіба що фольклорно-етнографічні забави для туристів у Музеї народної архітектури та побуту біля села Пирогів, що поблизу Києва, якби не такі діючі хранителі (здебільшого — хранительки) прадавніх традицій, як Марія Мочарна з прикарпатського села Лісна Тарновиця. Завдяки її старанням, принаймні ще упродовж кількох поколінь, поки справу продовжуватиме нині 9-річна правнучка Марійка, весільні столи надвірнянців прикрашатимуть рум'яні і пишні, щедро заквітчані весільні короваї.

Освічені люди всіх цивілізованих народів, як і наш, знають і шанобливо пам'ятають таджицько-іранського лікаря і вченого ХI століття Авіценну. Ще більшої слави набув напівміфічний грецько-іллінський лікар-хірург античних часів на межі V—IV тисячоліть до нашої ери Гіппократ. Статут з його наукового трактату став на всі віки гімном-заприсяганням Гіппократа для численних поколінь лікарів-початківців, які присвятили себе цій гуманній діяльності.

За шість днів, упродовж яких у київському Палаці спорту проходив чемпіонат Європи з важкої атлетики, палкіших за турецьких уболівальників на трибунах не було. І недаремно. Адже саме «нащадки яничарів» посіли перші місця за загальною кількістю медалей як у чоловічих (8 — 5 — 4), так і в жіночих (8 — 6 — 2) змаганнях. Другі місця — в болгар (7 — 5 — 2) та болгарок (5 — 1 — 2), треті — відповідно, в білорусів (3 — 3 — 3) та полячок (4 — 3 — 2).