Після того як головний тренер національної збірної Олег Блохін iз властивим йому максималізмом оголосив, що на чемпіонат світу 2006 року українці повинні потрапляти з першого місця у групі, результат жеребкування німецького «мундіалю», очевидно, вже не мав значення. Адже новий наставник iз перших днів вирішив зібрати команду з психологією лідера. І все ж наскільки б ми не підбадьорювали себе, у Франкфурті минулої п'ятниці обирали суперників, залежно від яких і буде вироблено стратегію збірної на найближчі два роки.

Позитивний результат у стартових матчах з основними конкурентками в групі дозволив наставнику збірної України Леоніду Ратнеру дати можливість відчути атмосферу хорватського чемпіонату світу всім заявленим гравцям. У тренера, вочевидь, є достатня впевненість у своїх дівчатах, якщо від проведення такого експерименту його не «віднадила» навіть досить упевнена гра команди Тунісу проти норвежок. У третьому поєдинку в Карловаці не брали участі відразу четверо наших провідних гандболісток: голкіпер Лариса Заспа, бомбардир Олена Цигиця та «плеймейкери» Оксана Райхель і Оксана Сакада. Ворота рівно по тайму захищали другий і третій «номери» — Наталя Борисенко та Ірина Гончарова.

Позавчора у Хорватії стартував 16-й жіночий чемпіонат світу з «рукометниці» — так у цій балканській країні називають гандбол. Для нашої національної збірної грудневий форум важливий ще й тим, що вона — остання представниця ігрових видів спорту України — ще має можливість потрапити на Олімпійські ігри в Афінах. Утім для цього слід подолати два групових етапи і вдало зіграти у «плей-оф», увійшовши до кращої п'ятірки «мундіалю». У першому раунді, в групі С, команді Леоніда Ратнера необхідно потрапити до трійки кращих — це не виглядає проблематичним, враховуючи очевидну перевагу норвежок, румунок і українок над японками, аргентинками й тунісками.

З 12 по 14 грудня в американському місті Колорадо-Спрінгс відбудеться фінал Гран-прі з фігурного катання. Його учасників визначили за підсумками серії етапів «Гран-прі ІСУ-2003», останній з яких завершився минулого уїк-енду в японському місті Асахікава.

Це був матч надії для тих, хто любить в українському футболі власне національне. І тому були побоювання, що суто по-слов'янськи ми знову «розтринькаємо» перевагу в два м'ячі, здобуту в Загребі. Проте сьогоднішній «Дніпро» — це справжій феномен на тлі інших вітчизняних клубів, секрет якого, вочевидь, знає лише тренер Євген Кучеревський. Перенісши не надто складну операцію, Євген Мефодійович зумів-таки налаштувати підопічних на гру з хорватським чемпіоном у свій футбол. І хай «технічні характеристики» свідчать проти дніпропетровців (мовляв, наша команда програвала — 0:1 — і була близькою до поразки із зовсім «непотрібним» рахунком), але сам зміст гри дніпрян проти «Динамо» не залишав сумнівів, що Україна нарешті матиме свого «повпреда» у весняній стадії Кубка УЄФА. За часів незалежності «переходу у весну» добивалося тільки «Динамо» в Лізі чемпіонів, і ніхто — в решті євротурнірів.

Чемпіон світу ФІДЕ Руслан Пономарьов у новому рейтинг-листі шахістів-професіоналів посів лише 10-ту сходинку, втративши у порівнянні з минулим місяцем одну позицію. Ще один українець, Василь Іванчук, покращив своє становище, піднявшись на 5 щаблів — він іде на 11-му місці. У першій сотні перебувають ще четверо українців — Мойсеєнко (46-те місце), Ейнгорн (67), Баклан (87), Тимошенко (88).

Поступово західний кордон України стає візовим. Після Словаччини, яка першою наважилася на такий крок, 1 жовтня візовий режим запровадила Польща. З 1 листопада це зробила Угорщина. Останьою безвізовою країною залишається Румунія, але навряд чи це надовго. Що це дасть — змогли на власні очі побачити журналісти з України, Білорусі та Польщі, які протягом тижня вивчали ситуацію на польсько-українському кордоні.

Лише (чи аж?) четверте місце на другому етапі «Єврохокей-челенджа» в Будапешті посіла національна збірна України. Власне, багато хто може назвати такий виступ невдачею. Але ті, кому відомий «листопадовий» склад нашої хокейної дружини, провалом угорський етап не вважатимуть. Адже цього разу Олександр Сеуканд вирішив не викликати гравців із російської суперліги, сила яких йому добре відома, і кинув у бій хокеїстів «Сокола», а також тих, хто зараз виступає у чемпіонаті СЄХЛ в інших клубах. Хорватів наші розбили, що називається, всуху і без питань, із командою свого класу — Білоруссю, керованою словацьким тренером Шуплером, — українці «недодали» лише однієї шайби, а зі збірною клубів потужної Словаччини виглядали як «один до двох».