Дарма Геннадій Васильєв побоявся, тобто не зміг прийти перед ясні очі народних депутатів і особисто зачитати їм інформацію про активні дії Генпрокуратури щодо розслідування подій у Мукачеві. Парламентарії не змогли не те що звільнити керівника ГПУ з посади, а навіть поставити на голосування відповідну постанову, внесену головою парламентського Комітету з питань державного самоврядування Анатолієм Матвієнком.

Генеральний прокурор, особливо якщо його ім'я Геннадій Васильєв, — особа дуже заклопотана. Настільки, що через надмірну зайнятість не має часу навіть прийняти запрошення своїх колишніх колег по парламенту й особисто завітати до Верховної Ради з інформацією щодо виборчих подій у Мукачеві. Але, вочевидь, пам'ятаючи про своє депутатське минуле, зовсім зневажити парламентаріїв екс-нардеп Васильєв не міг (тим паче, що ВР може його й відставити), і таки приділив їм якусь годину в своєму напруженому генпрокурорському графіку. Щоправда, замість конструктивного діалогу з головою ГП законодавцям довелося обмежитися заочним заслуховуванням його натхненного монологу в телесюжетах: у вівторок увечері Геннадій Андрійович присвятив народним обранцям цілу прес-конференцію.

До театру Лінас Зайкаускас прийшов із суміжної професії — вчився у Вільнюській консерваторії на диригента, але згодом зрозумів, що театральна режисура захоплює більше. Вступив до Санкт-Петербурзької консерваторії на факультет режисури музичного театру. Першою самостійною виставою була «Прекрасна Єлена» Оффенбаха у Каунаському музичному театрі. Працював у театрах Каунаса, Паневежиса, керував Російським драматичним театром Литви і тоді, у 1992-му, був наймолодшим у країні серед своїх колег- худруків. У його активі — понад тридцять вистав у драматичних, музичних театрах, на телебаченні: «Медея» Еврипіда, «Макбет», «Король Лір» Шекспіра, «Маленькі трагедії» Пушкіна, «Дядя Ваня», «Три сестри» Чехова, «Одруження» Гоголя та інші. Протягом останніх трьох років Лінас Зайкаускас є вільним художником, котрий працює за запрошеннями у різних театрах Польщі, Литви, Росії. Вистава «Наше містечко», на прем'єру якої Театр драми і комедії запрошує 5, 13 та 17 червня, — перша його постановка в Україні.

Виставка «Занурення», що триватиме до середини липня, істотно, завдячує своєю появою Рокові Польщі в Україні. Вона вважається одним з найяскравіших художніх заходів Року, адже об'єднала роботи, найпомітніших сучасних польських художників-класиків — Єжи Новосельського та Леона Тарасевича, а, окрім них, — також Мірослава Машлянка, Яна Грику, Анну Міцу, Анну Плотніцку, Міколая Смочинські.

За великим рахунком, турнір такого високого рівня з олімпійського виду спорту завітає до столиці та України загалом удруге. Але якщо квітнева першість континенту з важкої атлетики скликала далеко не всіх найкращих атлетів, то 20-й європейський чемпіонат із художньої гімнастики збере всі вершки у своєму виді спорту. З 3 по 6 червня відвідувачі київського Палацу спорту спостерігатимуть за граціями, які за два з половиною місяці змагатимуться за нагороди Олімпійських ігор в Афінах. У групі А змагатимуться представниці Білорусі, Болгарії, Іспанії, Франції, Великої Британії, Греції, Ізраїлю, Італії, Росії та України, а загалом до Києва приїхали змагатися «художниці» з 31 країни.

Професія тренера особлива. Вона спонукає людину завжди бути готовою до постійних змін як на полі, так і поза ним. Тому справжніми професіоналами своєї справи стають люди з «живим» розумом, які вміють швидко орієнтуватися в поточній ситуації. Що ж це за люди — тренери, як і для чого вони працюють?

Днями в інтерв'ю сайту Української хокейної агенції (www.hockey.org.ua) головний тренер київського «Сокола» та збірної України Олександр Сеуканд заявив, що з великою часткою ймовірності наступного сезону «Сокіл» не матиме дочірньої команди, тобто зникне ХК «Київ». За словами тренера, «друга команда не виконувала останнім часом завдань, які на неї покладалися. ХК «Київ» готував гравців для чемпіонатів Болгарії, Румунії, Сербії, але не для «Сокола», адже лише одиниці з його складу потрапляли до першої команди».

«17 травня у відділ захисту прав військовослужбовців, ветеранів і членів їхніх сімей секретаріату Уповноваженої з прав людини зателефонував рядовий контрактної служби військової частини А1300 Коптелов Олександр Володимирович, який повідомив, що ще 3 травня цього року він та рядовий контрактної служби Потапенко Олексій Валерійович написали рапорт на ім'я командира батальйону військових підрозділів, розташованих в Іраку, про розірвання контракту внаслідок «істотних змін умов проходження служби», але до цього часу відповіді на свої рапорти вони не отримали, у зв'язку з чим просили допомогти їм швидше повернутися до України», — повідомила вчора на спеціальній прес-конференції омбудсман Ніна Карпачова. Говорячи про «істотні зміни умов проходження служби», солдат мав на увазі, що в Іраку ведуться інтенсивні бойові дії, уточнив заввідділом захисту прав військовослужбовців, ветеранів і членів їхніх сімей В'ячеслав Білоус. Тобто, зголосившись їхати в Ірак і наглядати за транспортуванням вантажів, наші хлопці виявилися втягнутими у війну, чого в контракті, звісно, не було передбачено. Природним є бажання повернутися з чужої війни, але відповіді на рапорти Коптелов та Потапенко не отримували протягом двох тижнів, отож і звернулися до Уповноваженої з прав людини.

Смерть ректора Ужгородського національного університету Володимира Сливки вразила бувале в бувальцях Закарпаття. З цього шоку, схоже, область не скоро зможе вибратися. Адже пішов із життя один iз найавторитетніших та найвпливовіших закарпатців. Пішов так трагічно і загадково, як ще ніхто на Закарпатті не вмирав з людей його рівня і становища.
Не встигла звістка облетіти минулого тижня область, як прокурор видав уже «крилату» фразу: «Так, ніж у серці, але говорити про вбивство підстав нема». Але хто повірить нашим правоохоронцям після мукачівських подій? Чим гучніше вони рапортують про самогубство, тим більше народ їм не вірить.