Учора в рамках офіційного візиту азербайджанського президента Ільхама Алієва в Україну було підписано міжурядову Угоду про принцип співробітництва у нафтовій галузі. Відповідно до положень документа, сторони забезпечують, у межах наявних потужностей, необхідні умови для здійснення безпечного, ефективного, безперешкодного транспортування нафти територіями своїх держав, зокрема, нафти третіх сторін, а також нафти в режимі транзиту. Азербайджан також погодився надати Україні можливість придбати нафту в необхідних для неї обсягах на комерційній, недискримінаційній основі для завантаження нафтопроводу «Одеса—Броди». На прес-конференції Ільхам Алієв відзначив, що Азербайджан неодноразово висловлював політичну підтримку української «труби», а за наявності певних комерційних умов азербайджанська нафта може йти від Чорного моря далі у будь-якому напрямку, який буде економічно виправданим. «Об'єм нафти, що сьогодні постачається в чорноморські порти, становить приблизно 8—9 мiльйонiв тонн. І, звичайно, покупці мають повне право її закуповувати», — запропонував азербайджанський президент. Проте він не назвав хоча б приблизної кількості нафти, яку Азербайджан готовий продати Україні, пославшись на те, що про це мають домовлятися комерційні організації.

Правдивого політика можна порівняти з новозеландським папугою какапо — кілька цих надзвичайно рідкісних птахів у природі нібито ще існує, але їх майже ніхто ніколи не бачить. Олександра Волкова, на відміну від непомітного на тлі тропічної рослинності нелітаючого папуги, не побачити складно, хоча колишній «директор-розпорядник» Верховної Ради, за його словами, завжди каже тільки правду. Цей масивний у прямому сенсі слова нардеп завжди на виду і завжди в центрі уваги журналістів, які за те й люблять Олександра Михайловича, що від нього можна почути ТАКЕ, чого при тверезому розумі не скаже жоден інший політичний діяч. І йдеться не лише про слова, які на письмі прийнято позначати трикрапками, хоча без «міцного слівця» не обходиться фактично жодне його інтерв'ю. Звісно, до Волкова можна ставитися по-різному, але особисто поспілкувавшись із парламентським «важковаговиком», який не звик лицемірити й відмовлятися від старих друзів, його мимоволі починають поважати навіть найзатятіші опоненти.

Сталося це вчора вранці. Вантажне судно, яке нібито належить Україні, прямувало до Єгипту через протоку Босфор. Але коли митники у Стамбулі почали оглядати вантаж, вони звернули увагу на порушення у маркуванні двох контейнерів — не була вказана країна призначення вантажу, — повідомляють РІА «Новості». Це, звісно, викликало неабиякий інтерес турецьких митників. За інформацією «ІТАР-ТАСС», у контейнерах знаходилися гранатомети, боєголовки, артилерійські снаряди, автоматична стрілецька зброя і велика кількість боєприпасів.

Учорашнє засідання Верховної Ради вкотре опинилось під загрозою зриву. Фракції «Наша Україна», БЮТі, Комуністичної та Соціалістичної партії зранку заблокували трибуну, вимагаючи від депутатів розглянути економічні законопроекти, зокрема, про розподіл прихованих видатків цьогорічного бюджету, а також про приватизацію металургійного комбінату «Криворіжсталь». До цих питань у депутатів чомусь ніяк не доходять руки. Як висловився спікер Володимир Литвин, Криворіжсталь хвилює лише комуністів та соціалістів, тоді як інші народні обранці опікуються й іншими проблемами, такими як охорона здоров'я населення від шкідливих наслідків вживання тютюнових виробів чи захист громадян від шумових впливів. Принаймні більшістю голосів парламентарії вирішили поговорити саме про це, а не про розкрадання бюджету та продажу державного майна.

У середу в Державний центр театрального мистецтва ім.Леся Курбаса почути живий голос Василя Стуса зібралися Джордж Грабович, Марія Матіос, Василь Шкляр, Михайлина Коцюбинська, Віктор і Катерина Ющенки, Леся Тельнюк, Роман Корогодський, Лесь Танюк, Олег Драч, Ігор Римарук і багато інших людей, яким голос Стуса і вірші Стуса життєво важливі. Гуманітарний центр Василя Стуса, зорганізований у лютому 2004 року, презентував унікальний компакт-диск із реставрованими записами віршів Василя Стуса у виконанні автора.

Нашого солдатського цвіту — по всьому світу, скоро буде і в африканській країні Кот-д'Івуар (що в перекладі означає Берег Слонової Кістки). Відповідний указ про направлення туди 20 українських вояків для участі в операції ООН з підтримання миру підписав Президент України Леонід Кучма, про що сповістила інформагенціям його прес-секретарка Олена Громницька. Підставою для такого президентського документа стало рішення Ради національної безпеки та оборони.

На яку безпеку в державі звертають найбільше уваги? На ядерну, збройну, безпеку праці, життєдіяльності. А безпека харчових продуктів чомусь якщо не на останньому, то на передостанньому місці. Тим часом газетні шпальти рясніють повідомленнями про масові отруєння молочними продуктами, овочами, грибами. Звичайно, на кожному підприємстві, що займається виготовленням продуктів харчування, існує служба перевірки продукції на якість, санітарію та гігієну. Проте що нашому добре, то німцю — харчове отруєння у прямому сенсі. Тобто вимоги, які висуваються до безпеки українських харчів, можуть зовсім не брати до уваги інші країни, і навпаки, те, на чому найбільше наполягають іноземні виробники, Україна може ігнорувати. Таким чином, при торговельному обігу продуктів харчування не уникнути проблем.

У промисловій столиці Полтавщини — місті Кременчук — співробітники податкової міліції нещодавно «засвітили» одразу два підпільні цехи, в яких виготовляли продукти харчування. Перший із них спеціалізувався на солодких кукурудзяних паличках, другий продукував майже двадцять видів печива. Таку підприємливість місцевих самодіяльних кондитерів можна було б тільки вітати. Аби вони принаймні виповзли з тіні...

Як відомо, будь-який солідний банкет обов'язково завершується грандіозною бійкою. Нині банкет українських олігархів підходить до завершення. Із кожним днем це відчувається щораз сильніше, оскільки наша країна невпинно наближається до президентських виборів. І тому саме зараз на очах народу розігралася завершальна бійка фінансово-політичних груп за власні мільярдні статки.
Так звані олігархи зійшлися лоб у лоб з державою, аби на кілька років вперед продовжити собі унікальні привілеї — отримувати надприбутки від бізнесу у сфері вітчизняної важкої промисловості. Виявилося, що для цього їм потрібна якась дещиця: не платити за природний газ згідно з державними стандартами.
З першого червня національний енергетичний оператор НАК «Нафтогаз України» запропонував Національній комісії регулювання електроенергетики збільшити тариф на поставку газу промисловим споживачам з 315 до 345 грн. за 1000 куб. м. А ще наприкінці минулого року «Нафтогаз» надав НКРЕ, Кабінету Міністрів України і Міністерству економіки обгрунтування і програму поетапного підвищення тарифу на енергоносій. Проте з боку промислових лобістів залунали обурені голоси...