Перед початком Олімпіади в Афінах «УМ» відзначала небувалий розмах державних вливань у спорт великих досягнень, ініційований президентом Національного олімпійського комітету, Прем'єр-міністром України Віктором Януковичем. Що там гріха таїти, фактично всі сотні додаткових мільйонів із держбюджету йшли не куди-небудь, а на підготовку й стимулювання української олімпійської збірної, з чого можна зробити висновок, що вдалий виступ українців в Афінах кандидат у президенти України, який водночас за «дивним» збігом обставин є керівником вітчизняного олімпійського руху, зробив важливим елементом своєї передвиборчої кампанії. Окресливши певні орієнтири в медальних здобутках, Янукович на Олімпіаді фактично поставив на кін своє реноме «турботливого батька» українського олімпізму в його нинішньому вигляді. Отже, XXVIII Олімпійські ігри сучасності стали історією, і настав час підбити деякі підсумки.

Унікальну безпечність продемонстрував нещодавно фахівцям реанімаційного відділення обласної клінічної лікарні 79-річний мешканець одного з сіл Кобеляцького району. Вечеря із власноруч назбираних у найближчому лісі грибочків закінчилася для дідуся в реанімації. Зважаючи на його вік, медикам довелося буквально витягувати пацієнта з того світу. Хоча головний «сюрприз» від згаданого грибника чекав на них попереду.

Напередодні президентських виборів дедалі більше кандидатів згадують про українських миротворців, яких доля, служба і бажання скористатися чи не єдиною нагодою заробити більш-менш пристойні гроші для сім'ї закинула до «гарячих точок» на політичній карті світу. Прагнучи заробити дивіденди у вигляді симпатій жінок, які переймаються долею наших хлопців, що гинуть у далекому Іраку (на війні чужих дітей не буває, і при звістці про такі трагедії здригається серце кожної української матері), дехто з лівих претендентів на президентську посаду ладен пообіцяти, що Україна взагалі ніколи «не працюватиме на Захід, який робить із наших солдатиків гарматне м'ясо». Тобто нікуди, крім хіба що до братньої Росії, якщо попросять, такий Президент українських миротворців не посилатиме, а звідти, де вони вже є, виведе. Однак, роблячи такі популістські заяви, їхні автори не згадують про те, що в цьому питанні, як, зрештою, і в усіх інших, треба керуватися насамперед інтересами держави. Адже в той час, як місії в одних регіонах планети завдають Україні шкоди у вигляді сумнозвісного «вантажу-200» і не мають жодного позитивного боку, участь наших миротворців у складі інших контингентів приносить користь і державі, і їм самим як професійним військовим. Про те, чим відрізняється, скажімо, миротворча місія України в Іраку від служби наших хлопців у Косовi або Лівані, «УМ» розповів народний депутат, член групи УНП фракції «Наша Україна» Георгій Манчуленко, який недавно побував у гостях в українських миротворців і в спекотній Африці, й у близькій Сербії та Чорногорії, а незабаром збирається відвідати Ірак.

Досі українцям не було відоме відчуття захвату після здобуття «ігровою» збірною країни олімпійської медалі. Власне, і команд наших за період незалежності було на Олімпіадах — на пальцях однієї руки порахувати можна: баскетболістки, ватерполісти і волейболістки в Атланті й ось тепер — гандбольна жіноча дружина в Афінах. Досі найбільшим здобутком був вихід баскетбольної збірної з Мариною Ткаченко до півфіналу на Іграх-1996, дві невдачі у квартеті найсильніших і, як підсумок, — четверте місце. Через вісім років підопічні Леоніда Ратнера, переборовши шістьох із семи суперників і самих себе, зробили крок уперед і завоювали-таки олімпійську «бронзу», першу для України нагороду в ігрових видах спорту. І тепер ми розуміємо, що медаль, здобута такими зусиллями, мала б рахуватися принаймні за три, а не просто бути черговою одиничкою в третій графі загального заліку.

Ще за союзних часів федерація йшла назустріч Донецьку, призначаючи на останню неділю серпня домашній матч «Шахтаря». Для вугільної столиці це було справжнім подарунком на День шахтаря. Тепер, коли календар визначається жеребкуванням, таке трапляється за збігом обставин. А даремно, адже публіка тут і справді неперевершена, якщо навіть на матч улюбленої команди гірників з аутсайдерами прийшло понад 23 тисячі глядачів. І вони не мали підстав шкодувати, ставши свідками встановлення нового рекорду українських чемпіонатів. Відтепер найтриваліша переможна серія у 13 матчів належить команді Мірчі Луческу.

Не щастить португальському «Порту» останнім часом із європейським Суперкубком. Якщо минулого року «дракони» поступилися в матчі за цей трофей в іпостасі володарів Кубка УЄФА, то тепер на тому ж полі в Монте-Карло програли як чинні володарі Кубка чемпіонів. У 2003-му амбіціям «синьо-білих» поклав край італійський «Мілан» (ми пам'ятаємо вирішальний гол Андрія Шевченка). А минулої п'ятниці «Порту» присоромили знову італійці. Так-так, адже саме вони складають тепер ударну силу іспанської «Валенсії». Тренером левантійців став Клаудіо Раньєрі, в команді є Карбоні, Корраді, з «Ювентуса» прийшов Марко Ді Вайо. І якраз екс-туринець ударом головою забив вирішальний м'яч у ворота Віктора Баії, зробивши рахунок 2:0. Португальців вистачило лише на гол престижу — постріл здалеку вдався також новачкові, Рікарду Куарежмі, котрий раніше грав у «Барселоні».

Відтепер, принаймні протягом місяця, всі автобусні рейси міжміського і міжнародного сполучення відбуватимуться лише з 6-ї години ранку і до 22-ї вечора.Таке рішення Держдепартаменту автомобільного транспорту «Укравтотранс» було прийнято у зв'язку з різким підвищенням аварійності на пасажирському автотранспорті протягом останнього часу. Причина — у людському факторі (перевтома водіїв у нічний час), мотивація — безпека пасажирів.