Упродовж майже трьох років мешканці Запоріжжя сушили мізки над тим, приміром, хто ж це з олігархів зводить, поверх за поверхом, «хатинку» в центрі міста? «Знайти» й одержати тут, неподалік Малого ринку, навіть сотку землі для пересічного запоріжця — проблема непосильна, передовсім фінансово (не кажучи вже про «хатинку»). Отож як наразі не подивуватися, що «будівельником»–товстосумом виявився не «якийсь там» успішний бізнесмен, а місцевий осередок Компартії — одвічної начебто «борчині» за права бідних і знедолених! Зрештою, цей прошарок суспільства для спорудження не дав ані копійки; три «лимони» чи то гривень, чи то доларів (кошторис триповерхового новобуду утаємничено), за твердженням компартійних лідерів, нібито нашкребли винятково за рахунок пожертв співчуваючих і «місячних», тобіж членських внесків.

Надзвичайна подія, що сталася суботнього ранку на вулиці Кремлівській, у мить облетіла Запоріжжя — старшого лейтенанта Ленінського райвідділу міліції Євгена знайшли з кулею в голові у власному кабінеті. За день–другий чоловік повинен був перейти на службу з міського в обласне управління МВС. Як згадують його колеги, Євген вважався «безпроблемним» офіцером, в особистому житті також усе ладилося — 25–річний «старлей» збирався одружуватися...

Очі хворих дітей дивляться нам у душу з лайтбоксів у метро, з інтернет–сайтів, із бігбордів на вулиці. Їх так багато, що мимоволі... до цього звикаєш. Коли в людини все добре, вона, як правило, не задумується, що десь існує світ крізь вікно лікарняної палати. Де кожен день складається з крапельниць, аналізів, прийому ліків і питання: де взяти гроші на ці самі ліки? «Якби не хвороба сина, я б ніколи не дізналася, скільки у нас добрих людей!» — казала мені одна жінка. Попри «завал» на роботі й страх доторкнутися до чужого болю є унікальні люди, готові простягнути руку допомоги. З нагоди Дня благодійника ми вирішили послухати кількох із них. Нехай їхній приклад надихне інших...

«...Єслі же по злому умислу я нарушу ету мою торжествєнную прісягу, то пусть мєня постігнєт суровая кара совєтского народа, всєобщая нєнавість і прєзрєніє трудящіхся» — це заключне (із чотирьох) речення воєнної присяги, яку Йосип Сталін, член головвійськради РККА, начебто складав 23 лютого 1939 року. Принаймні в такій редакції «клятву ката» тиражують видання русофілів–українофобів навіть після розвалу совдепівської імперії. Цивілізований світ увесь і давно солідаризувався з українським народом, для якого злочинна сутність Йосипа Джугашвілі — доконаний факт, а не версія.

Українські реалії не дають жодних шансів сумніватися у тезі, що карні справи у нашій державі гучно лише порушують. Чергове підтвердження небажаного — історія з відомим дзюдоїстом Євгеном Сотниковим. Восени 2008 року «УМ» повідомляла, що цей 29–річний спортсмен, бенкетуючи в одному з кафе Заводського району Запоріжжя з нагоди свого дня народження, почав... бешкетувати! Внаслідок банального уточнення, «хто є хто», опонент Сотникова став жертвою амбіцій спортсмена, котрий несподівано штрикнув свого знайомого ножем.

На початку року «Україна молода» повідомляла про скандальні результати перевірки кількох вугільних підприємств Луганщини на предмет автентичності саморятівників, що були на «озброєнні» у гірників. Саморятівник — це прилад, який захищає органи дихання під час пожеж або викидів метану в шахті. Згідно з Правилами безпеки, кожна людина, що спускається під землю, зобов’язана мати його при собі: не раз і не сто разів цей сіренький циліндр зі специфічним начинням рятував чоловічі життя. Так–от, практично чверть саморятівників на перевірених шахтах виявилася тоді фактично саморобними.

38–річний «синок» убив своїх батьків. Спершу виродок обікрав їх. Позбавивши даху над головою (продав батьківську квартиру в Ленінському районі Запоріжжя, аби погасити власні борги). Коли ж старенькі дізналися про це і здійняли галас, то нелюд узявся за ножа. Зарізав батька й матір, тіла закопав у гаражі, а зверху закатав шаром бетону. Однак сліди злочину замести не вдалося.

Не слабо уявити ентузіазм і нетерплячку, з якими крадій пробирався у помешкання після того, як через вікно угледів, що там можна поцупити! Він миттєво зметикував, у який спосіб скористатися кватиркою, проник усередину і спритно почав пакувати гроші. Шукати скарб не було потреби, позаяк долари США буквально валялися під ногами: зеленими купюрами була вистелена не лише підлога чомусь безгоспного, на момент грабунку, помешкання!

Успішну спецоперацію провели оперативники ГУБОЗ МВС спільно з черкаськими колегами: без «шуму і пилу» вони пов’язали банду з семи осіб, котра тримала в заручниках брата бізнесмена і в обмін на його життя вимагала мільйон доларів викупу. Операцією особисто керував начальник черкаського УБОЗ Ігор Грушевський, а начальник обласної міліції Микола Лушпієнко постійно тримав її на особистому контролі.

Недовго динамівські вболівальники тішилися впевненому лідерству свого клубу в чемпіонаті, яке оформилося після виграшу в «гірників». Уже в наступному виїзді до Запоріжжя кияни самі потурбувалися, щоб інтрига не зникала, втративши два очки.