Досі сербське містечко Пожаревац, що неподалік Белграда, було відоме як мала батьківщина опального югославського екс-президента Слободана Мілошевича. Але тепер про цей населений пункт іде інша слава — тут мешкає Славомир Адамович, який, за повідомленням ІТАР-ТАКС, вигадав і запатентував «найсолодший вид спорту» — боротьбу напіводягнених дівчат у рідкому шоколаді.
Шедевр живопису XVII століття, полотно голландського живописця Хендрiка Тербрюггена «Концерт» злодії після пограбування Чернігівського художнього музею просто... викинули.
Директор Чернігівського художнього музею Ірина Ральченко вважає, що тоді, в 1997 році, коли зловмисники винесли з музею десять чи не найцінніших експонатів, якась вища сила зберегла для Чернігова цю картину, що, безсумнівно, може прикрасити будь-який музей світу.
— Ця робота — сучасниця Рембрандта і Брейгеля, Ван Дейка і Рубенса, — говорить Ірина Ральченко. — Рубенс називав автора цього полотна, Хендрiка Тербрюггена, — єдиним голландським живописцем. В Україні, окрім Чернігова, більше робіт Тербрюггена немає. На території колишнього Радянського Союзу є ще дві картини цього голландця — одна міститься в Ермітажі, друга — в Іркутську.
Цього разу серед аудиторії показу нової колекції «Відіван» були не лише глядачі, а й регіональні баєри, які приїхали, щоб відібрати нові моделі для відіванівських магазинів, що відкрилися в цьому році в багатьох малих і середніх містах України. Ймовірно, тому показ колекції часами нагадував святковий концерт. Зірка української сцени Ірина Білик, котру з маркою «Відіван» пов'язують давні дружні стосунки, проспівала гостям невеликий концерт у супроводі, як завжди, запальних номерів «Арт-класик балету». Показували акробатичні етюди та інші концертні номери. Але й сам показ виглядав, як невеликий спектакль.
Журі Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Михайла Коцюбинського, яку присуджують у Вінниці, визначило цьогорічним переможцем письменника, професора кафедри української літератури Вінницького педуніверситету Анатолія Подолинного. В першу чергу нагородою була відзначена його велика праця з написання книжки про подільських фольклористів та з укладання двох фундаментальних антологій: «Стоголосся», яка має підзаголовок «Сто поетів Вінниччини за сто років» і фактично підсумовує здобутки пов'язаних з областю майстрів віршованого слова ХХ століття, і другої книжки — тритомної хрестоматії з літератури рідного краю «Подільські криниці» (над третьою книжкою він продовжує працювати).
Рано чи пізно все колись підходить до завершення, так само як авантюрна чотиримісячна подорож українських хлопців по географічних широтах таємничого Сходу. Попереду — рідні терени, а за плечима — Далека Азія, а ще — важкий від туристичних вражень рюкзак, полегшити який Любко (автор подорожніх заміток) сподівається завдяки нашим читачам.
«Іван-покиван» української політики, 63-річний ветеран спецслужб Євген Марчук втратив свою чергову високу посаду. Колишній уповноважений управління КДБ на Кіровоградщині (з 1963-го), екс-начальник полтавського КДБ (з 1983-го), колишній перший заступник голови КДБ УРСР (з 1990-го), державний міністр УРСР з питань оборони, нацбезпеки і надзвичайних ситуацій (1991), екс-глава СБУ (1991—1994), екс-віце-прем'єр-міністр і перший «віце» (1994), навіть колишній глава Кабміну (1995—1996), двічі народний депутат (голова фракції СДПУ(о) в 1998 році), кандидат у президенти на виборах-1999, який спровокував так звану «канівську четвірку», що підіграла Леонідові Кучмі, й отримав за це посаду секретаря Ради нацбезпеки й оборони (1999—2003), з подачі партнерів-«медведчуківців» став 25 червня минулого року міністром оборони й до вчорашнього дня був «цивільним» керівником військового відомства. А вчора Президент Кучма прийняв відставку Євгена Кириловича.
Схоже, перетягти гонорового кандидата у президенти Анатолія Кінаха під ковдру словосполучення «коаліція демократичних сил на підтримку Віктора Януковича» таки не вдасться. Команда Прем’єра, яка намагається вичавити рейтингові відсотки з чого тільки можна, усвідомлювала: балотування Кінаха хоча й проблематичне з огляду на можливість отримання президентського трону, проте шкодить іміджу «єдиного» кандидата від влади. У штабі Януковича навіть гуляла доповідна записка з детальними обгрунтуваннями того, які «бонуси» принесе В.Я. відмова Кінаха від президентської гонки, про що нещодавно писала «УМ». Проте відучора на планах та сподіваннях команди Януковича поставлено ще один хрест: Анатолій Кінах підписав угоду про чесні вибори з головним опонентом влади Віктором Ющенком.
Прозвучала назва речовини, якою, можливо, діяли на лідера президентської кампанії в Україні, — рицин. Цей основний токсичний компонент бобів рицини звичайної за токсичністю можна співставити з бойовими отруйними речовинами. Його виробляють відходів виробництва касторової олії за нескладною технологією. Рицин може вражати через органи дихання або з їжею, на сьогодні рицин вважається найсильнішим токсином. Смертельна доза — один міліграм. Протиотрути для рицину немає. Американські фахівці намагалися створити вакцину від рицину, проте це їм не вдалося.
Виявляється, вийти з того, чого не існує, таки можна. Що й довели своєму фракційному та партійному «шефові» Валерію Пустовойтенку, який у такій можливості напередодні сумнівався, депутати з фракції НДП-ПППУ — Сергій Шевчук, Олег Зарубінський та Анатолій Кафарський. Учора вони заявили про свій вихід із парламентської більшості.
