Народний депутат-«нашоукраїнець» Юрій Кармазін запропонував створити парламентську слідчу комісію з приводу «замаху» на кандидата в президенти Віктора Януковича в Івано-Франківську. «Знущається», — подумали всі, хто знає про ту п'ятничну подію не з репортажів УТ-1, «Інтера» та «1+1». Але ж справді, не завадило б на офіційному, «усередненому» щодо політичних симпатій рівні дати відповідь: як трапилося, що здорового мужика, державного діяча під час робочого візиту в регіон ввели у «колаптоїдний стан»? Що саме його звалило з ніг — зрозуміло й так: уповільнена телекартинка виявила один-єдиний предмет, зовсім не гострий і не такий уже й твердий — яйце куряче, сорт невідомий. І влучив цей ганебний снаряд не в голову, а трохи нижче грудей Прем'єр-міністра з правого боку.

Минулої п'ятниці сталася подія воістину непересічна. Наша газета, «Україна молода», виграла суд у «кандидата від влади» Віктора Януковича. Ранг творців правосуддя, які виносили ухвалу на нашу користь, є більш ніж поважним — рішення приймалося на рівні Верховного Суду України. Йдучи на суд, ми не сумнівалися у своїй правоті. Але було б нещирим казати, що ми так само твердо були переконані у нашій перемозі. Адже йшлося не про будь-кого, а про останню букву алфавіту, яка надзвичайно активно пнеться бути першою — і в азбуці, і в державі. До того ж «телефонне право» можновладців іще ніхто не скасовував, тож ми не знали, наскільки незаангажованими будуть наші судді. Проте суддівська колегія (у складі головуючого Миколи Пшонки, суддів Терлецького і Патрюка) виявила достатньо неупередженості і професіоналізму. Тож покидали судову залу ми з матеріально засвідченою правотою газети — із судовим рішенням, де чорним по білому зазначено: «Визнати постанову Центральної виборчої комісії №530 від 13 вересня 2004 (...) в частині зобов'язання Приватного підприємства «Україна молода» (...) опублікувати спростування інформації, викладеної в матеріалі «Бігморди» («У яку копієчку влітає наочне «тому що» кандидата Януковича»), неправомірною та скасувати її в цій частині».

Показник інфляції за підсумками 2004 року перевищить 10 відсотків. Про це заявив голова Бюджетного комітету Петро Порошенко у Верховній Раді під час обговорення проекту бюджету на наступний рік. За словами голови комітету, вартість споживчого кошика в Україні вже зросла майже вдвічі. «Жодним чином збільшення заробітної плати на десять відсотків не поліпшить ситуацію, якщо реально якість життя населення знизилася», — зазначив Петро Порошенко. На думку депутата, одним із головних чинників збільшення інфляції є зростання цін на паливно-мастильні матеріали. За даними народного депутата, дизельне пальне, яке забезпечує потреби села, в деяких районах дорожче, ніж бензин марки А-95. Петро Порошенко назвав курс гривні останнім бар'єром на шляху інфляції. Упродовж другого тижня гривня дешевшає стосовно долара, а це означає, наголосив депутат, що навздогін почнуть підвищуватися й ціни.

Український материк — це Київ, Львів, Луцьк і окремо взяті вулиці Полтави чи Вінниці. Усе інше — розпорошені острови, куди важко «доплисти» рейсовим автобусом чи долетіти думкою. Усі ці острови ніби зливаються у велетенську непізнану Атлантиду, відмежовану і від «свідомих», і від «провладних» річкою забуття.
Острівськ — невеличке село на Рівненщині, майже на самому кордоні з Білоруссю. Це один із регіонів забутої «української Атлантиди». На карті його годі відшукати, а тим паче без карти: транспорт із далекого райцентру ходить туди раз на добу. Коли ж потрапляєш до Острівська, таке враження, що час тут зупинився. У селі старовинні зрубні хати з лелечими гніздами на дахах і прадавні пасіки з вуликами на деревах. Поблизу села є три лагідні озера, а в самому Острівську — лагідні люди, веселі й щедрі, які знають десятки архаїчних поліських пісень і казок. Та за тією веселою гостинністю криється запилений сум. Село «атрофується», передусім — молоді паростки його мешканців. Старші ж шоковано споглядають, як згасає їхнє майбутнє. Ці люди здогадуються, що історія для них могла б скластися зовсім інакше — якби трохи більше знань та свободи. Однак життєвий вибір за них і за їхніх батьків завжди робили інші. Може, тому здається, що вони і досі живуть не своїм життям.

«...Мсьє, ваше ім'я облетить увесь світ, прославиться навіть в Америці», — ці слова сказала циганка, тримаючи за руку Луї Бардо, що сидів у невеликому кафе з дружиною та друзями. Скромна вечеря негайно була доповнена шампанським. Щасливий Луї страшенно зрадів, сподіваючись, що це його заводи нарешті принесуть плоди за вкладену туди працю. Ніхто тоді й гадки не мав, що прізвище Бардо прославить на весь світ крихітна Брижит, яку того вечора залишили удома з нянею...

Лідер «Нашої України» зустрівся позавчора зі спікером парламенту Грузії Ніно Бурджанадзе, яка, нагадаємо, перебувала в Києві з нагоди утворення Парламентської асамблеї ГУУАМ. Зустріч проходила в родинному колі Ющенків, отож пані Ніно мала нагоду познайомитися навіть із 6-місячним Тарасом, найменшим з Вікторовичів.

Стан здоров’я Вiктора Ющенка покращується з кожним днем. Як повідомила журналістам прес-секретар опозиційного кандидата в президенти Iрина Геращенко, В.Ю. почувається вже значно краще, працює i при цьому продовжує амбулаторне лікування. Зрештою, всі, хто цими днями зустрічається з Віктором Андрійовичем, який поточний тиждень працював у Києві, констатують: лідер «Сили народу» виглядає набагато краще. У моральному ж плані зламати Ющенка не вдасться нікому. «Він упевнений у своїй перемозі, — запевнила представників преси Геращенко, підкресливши, що народний кандидат «по-філософськи ставиться до цієї жахливої історії i не живе негативом».

Позавчора ввечері працівники УБОЗу (принаймні так вони себе назвали) вдерлися зі зброєю у приміщення Вишгородської міської ради, що на Київщині, затримали мера Володимира Кімлача та його заступника і відвезли їх у невідомому напрямку. Як розповів учора з парламентської трибуни народний депутат Євген Жовтяк (він є довіреною особою кандидата у президенти Віктора Ющенка на Київщині), люди в масках шукали гроші, які нібито передали міському голові як хабар. «Вони навіть зламали сейф у кабінеті мера, але грошей, звичайно, там не знайшли», — додає Жовтяк.

Ми ніколи не дізнаємося насправді, де уряд Януковича взяв мільярд гривень, аби дати передвиборчого хабара в руки пенсіонерам. Ми бачили тільки, як Віктор Федорович театрально грюкнув кулаком по столу і — о диво! — державні мішки розв'язалися. А може, й не державні. Можливо, це — чийсь кредит Януковичу, повертати який він зобов'язався, коли його посадять у президентське крісло, і тоді-то він точно зможе розв'язати перед своїми благодійниками державні мішки... Ми бачили також, як Віктор Федорович невміло перехрестився, підтверджуючи в такий спосіб рівненчанам, що підвищення пенсій не є його популістською передвиборчою обіцянкою. А втім, це ліричний відступ. Отже, Прем'єр грюкнув кулаком — мовляв, не обкрадайте пенсіонерів, а потім проголосив пенсійний рай, пообіцявши пенсію на рівні прожиткового мінімуму. До речі, чиновники від цих слів ледь інфаркту не нажили. У профільних міністерствах годі було дочекатися від них якихось коментарів до заяв Януковича. Вони самі були вкрай здивовані прем'єрськими обіцянками і чекали «тексту згори», аби його озвучити. «Текст» не забарився. Микола Азаров «від імені і за дорученням» роз'яснив громадянам, що не варто дослухатися до тих скептиків, які стверджують, що для України знайти щомісяця додатковий мільярд гривень пенсіонерам — мрія на кшталт польотів на Марс. Мовляв, обіцянки Віктора Януковича — то виважений, фінансово підкріплений крок.