Знаближенням дня 31 жовтня українська політична сцена набуває водночас рис хічкоківського фільму жахів та абсурдистської п'єси Беккета чи Йонеску: моторошні кадри Ющенка, який виступає з парламентської трибуни, подолавши смертельно небезпечне отруєння, змінюються не страшними, але й зовсім не смішними кадрами Януковича, зомлілого від вигляду розбитого на його широких грудях яйця. А затим — постійне нагнітання напруженості, постійне підштовхування людей до думки: ЩОСЬ повинно статися.

З вуст Вікторії, першокурсниці Запорізького медуніверситету, ви ніколи не почуєте тривіальної фрази: «Я тебе наскрізь бачу!». Однак саме вона володіє унікальним даром бачити свого співрозмовника ізсередини. Ще школяркою вона діагностувала своїх рідних і близьких. Тривалий час дівчина думала, що всі так само бачать внутрішні органи один в одного.

Тепер ми знаємо, хто у нашій країні найсексуальніший. «Міс Україна» Олександра Ніколаєнко, співачка Ані Лорак та лідерка БЮТ Юлія Тимошенко ввійшли до двадцятки найсексуальніших жінок світу за російською версією відомого чоловічого журналу FHM. Проголосувати на сайті видання могли всі небайдужі до жіночої вроди й сексуальності. Загалом у цьому списку — понад сто двадцять найзнаменитіших і найвродливіших українок, росіянок і заморських красунь, здебільшого співачок, кіноактрис, спортсменок та телеведучих. Отож вибирати було серед кого. Тим більше приємно, що наші дівчата посіли достойні місця. Зокрема Саша Ніколаєнко «забила» 8-ме місце рейтингу, Ані Лорак — 14-те, а народний депутат України Юлія Тимошенко, яка в листопаді відсвяткує 44-річчя, «взяла» 19-те місце у «загальному заліку» та третє серед своїх співвітчизниць. Прикметно, що опозиційна лідерка випередила значно молодших секс-символів — учасниць групи «ВІА Гра»: білявка Віра Брєжнєва опинилася на 20-му місці, брюнетка Надія Грановська — на 24-му. При цьому наша сексуальна трійка залишила далеко позаду Кайлі Міноуг, Шерон Стоун, Летицію Касту, Сандру Баллок, Сальму Хайєк, Памелу Андерсон, Наомі Кемпбел, Мадонну та інших знаменитостей.

З 1995 року в Рокитнівському районі Рівненщини діє програма туристсько-краєзнавчої експедицї «Шляхами національних героїв України», яка складається з низки категорійних спортивних походів, присвячених пам'яті славетних українців.

Упродовж трьох годин було паралізовано рух поїздів по станції Тернопіль Львівської залізниці через те, що в чергову частину міського відділу міліції надійшло телефонне повідомлення про замінування залізничного полотна аж у п'яти місцях. За розмінування невідомий нахабно вимагав не багато не мало — 300 тисяч євро і повідомляв, що незабаром зателефонує знову, щоб повідомити час і місце передачі грошей, однак правоохоронці не збиралися чекати, склавши руки.

Досить несподіване пробудження серед ночі очікувало на господарів та їхніх гостей у приватному будинку по вулиці Річкова в Артемівську. До кімнати потрапив каламарчик із ртуттю, який хтось кинув у одне з вікон.

Трагедія сталася позавчора о сьомій вечора поблизу села Литовеж Іваничівського району на Волині. Приватний мікроавтобус «ДАФ-400», в якому їхало семеро родичів, несподівано повернув убік і, збивши мостову огорожу, з шестиметрової висоти впав в річку Західний Буг.

Чим більше у нас буде моди, тим краще її навчаться робити, я думаю так. ІІ Міжнародний фестиваль моди «Київський подіум» зібрав під дашком слова «фестиваль» усі можливі задоволення — шоу, конкурси, покази колекцій українських і зарубіжних дизайнерів, виставку продукції вітчизняних фабрик, шоу-рум, і навіть самостійні конкурси — конкурс однієї сукні «Кришталевий силует» і конкурс моделей Ford Models Supermodel of the World — «домовили» провести в рамках фестивалю. Звичайно, чим більше на себе береш, тим більше ризику не вслідкувати за всім, тому рівень фестивалю коливався від min до max, дизайнери світового рівня показувалися поруч із геть самодіяльними і відверто школярськими колекціями. Зате гості «Київського подіуму» були справді іменитими — авангардист № 1 світової моди Пако Рабан й історик та теоретик моди, колекціонер, дизайнер, людина-мода Олександр Васильєв.

Емір Кустуріца добрий десяток років, як живе в Парижі. «О моя бідна батьківщина!» — тільки й усього, що він каже про Боснію, наче відмахуючись від запитання кореспондента французької газети «Фігаро», чи давно метр бував у рідних пенатах. Можливо, у цій скупій відповіді-відмовці — кітч самовідчуттів Кустуріци, адже його останні фільми не відходять від цієї чудної і драматичної країни посеред благополучної Європи. Життя як чудо Кустуріца може побачити тільки в колишній Югославії. Про це і його нова стрічка «Життя як чудо», яку було презентовано на цьогорічному Каннському кінофестивалі.