Критика — мито, яке всі відомі люди платять публіці. Групі «Scooter», хоч-не-хоч, доведеться після приїзду до Києва платити по рахунках сповна. Пунктуальні німці цього разу не один раз «накололи» журналістів, а потім і власних прихильників. Почалося з того, що Ейч-пі Бакстер та його команда обіцяли «зустріч в аеропорту», але згодом торгова марка «Лонгер», яка привезла гурт до Києва, з невідомих причин її відмінила. Потім зірвалася зустріч iз пресою «десь першого вересня». Все перенесли на третє число, за кілька годин до концерту.

Ця пригода сталася у севастопольській бухті зі спокійною назвою Тиха. Двоє відпочивальників вирішили покататися на човні. Спершу вийти в море вони планували на надувному «судні», та негода перешкодила їм у цьому. Вітер відніс гумовий човен далеко у воду. Не збираючись так просто віддавати своє майно, курортники взяли ще один човен напрокат та вирушили здоганяти гумового втікача.

Жодна сільська рада, яка межує зi Львовом, не погоджується піти назустріч міським мешканцям і дозволити відкрити на своїй території міське кладовище. Про це повідомила начальник відділу благоустрою управління інженерного господарства міськради Розалія Горгут.

На бієнале, яке проходило з 29 серпня по 8 вересня в рамках 27-го конгресу Міжнародної асоціації фотохудожників FIAP у Будапешті, українські молоді фотохудожники завоювали головні нагороди: золота медаль — у Юлії Філіпенко, дві срібні нагороди взяли Ганна Місікевич та Артур Поваженко, дипломом і медаллю відзначено Валерія Удовенка, дипломом — Андрія Процента та Спілку фотохудожників України. Згідно зі статистичними даними FIAP, які оприлюднив учасник української делегації Леонід Мілевський, за останні роки представникам України присуджено більше нагород, ніж усім країнам СНД і Східної Європи, разом узятим. На цьому тлі знову актуалізується питання про надання Спілці фотохудожників України, яка налічує 650 митців, статусу Національної, що означає, зокрема, додаткове фінансування.

Раптове і неочікуване розлучення культового «Океану Ельзи» не було сприйняте однозначно: на молодіжних сайтах з'явилися повідомлення із заголовками «Нарешті!» та думками на зразок: «Досить розмазувати соплі по асфальту — треба робити музику!», або ж навпаки — «Ми їх втратили назавжди!». Останній альбом «Океанів» «Суперсиметрія», наблизивши гурт до заслуженого свого часу статусу рок-групи, вочевидь, все ж не зміг переконати колишніх фанатів у спроможності творити не форматну музику. За словами колишнього бас-гітариста, одного із засновників «Океану Ельзи», Юрка Хусточки, йому просто набридло робити те, чого вимагають маси, а екс-клавішник «ОЕ» Дмитро Шуров сказав, що замучився бути національною гордістю.

Наші вболівальники зі стажем можуть багато пригадати про казахський футбол, який за часів Союзу асоціювали з «Кайратом». Непоступливий алма-атинський клуб, щоправда, вище сьомого місця в чемпіонаті не піднімався (1986 р.), а в кубкових змаганнях у 1963 році дійшов до півфіналу, де поступився «Шахтарю» (донеччани тоді втретє поспіль вийшли до фіналу). До речі, з українцями у казахів пов'язані й приємні спогади. Так, Антон Шок — один із помічників головного тренера їхньої збірної Сергія Тимофєєва — свого часу в складі «Дніпра» став чемпіоном і володарем Кубка СРСР.

Учора першою пізнала смак футболу в умовах спекотного середньогір'я молодіжна збірна України. Господарі поля, вочевидь, навмисно призначили початок гри на стадіоні «Центральний» в Алмати на третю годину дня, коли стовпчик термометра сягає тридцяти градусів. Проте особливих дивідендів з цього збірна Казахстану не одержала. По-перше, у команді Ойтара Садуова грає лише 2—3 етнічних казахи, а решта — такі ж, як і ми, слов'яни. А по-друге, різниця у класі між українцями та їх євразійським суперником у відборі на чемпіонат Європи-2006 (U-21) все ж відчутна. І це при тому, що у команді Павла Яковенка грають 18—19-річні хлопці, які нещодавно здобули путівку на ЧС-2005 (U-19).

«Україна, уперед! Україна, давай! Україна, уперед! Перемагай!» — це ключова фраза Гімну болільників українських олімпійців, який надала «Київстар» для підтримки наших спортсменів на Олімпіаді в Афінах. Сподіваємося, її багато хто почув з трибун під час змагань — легкоатлети, плавці, веслярі, боксери, баскетболісти... — команди, що боряться за медалі, команди, за які всі ми «хворіли». Але є ще одна команда, що представляла Україну в Афінах. Вона складається з майстрів і кандидатів у майстри спорту з художньої гімнастики. Стрункі, красиві, пластичні та привітні дівчата їздили в Афіни не за медалями.

Паленіють рум'яними щічками помідори, переливаються смарагдом, бурштином і рубіном тугенькі перчини, вилискують незвичним фіолетом баклажани, яріє буйством барв зелень. Осінь. Диво-пора, коли кожен містечковий базарчик чи районний ринок великого міста перетворюється на справжній Сорочинський ярмарок, а кожна господиня незгірш будь-якого шеф-кухаря вишуканого ресторану зготує обід, що пальчики оближеш. Навіть найбільша нездара від гастрономії, поклавши у свій кошик налиті сонцем і соками землі дари полів і садів, проявить максимум фантазії і, головне, любові й таки зготує щось на зразок «Осінньої рапсодії», адже, як казав мультяшний капітан Врунгель, як корабель назвеш, так він і попливе. А в кулінарії, як відомо, не тільки зміст важливий, а й форма, тобто зовнішній вигляд і назва страви. Ну кому захочеться їсти страву під нудною назвою «овочеве рагу»? А як щодо найпопулярнішої у Греції національної страви — мусаки, а ще — шопського салату, без якого в Болгарії не обходиться жоден обід, а ще — супу-фантазії на тему «Осінній оксюморон» (в ньому поєднані найнесподіваніші інгредієнти). На десерт пропоную фрукти, запечені у листковому тісті, — пальчики оближете. Отже, до справ, тобто страв.

Хоча сезон фруктів ще не закінчився, але проводити два конкурси одночасно дуже важко, тому, як і було обіцяно, підбиваємо підсумки нашого солодкого конкурсу. Скажу відверто — ну дуже це важка справа, тому що листів надійшло багато, рецепти цікаві й оригінальні, крім того, деякі листи ще й просто зворушують.