Український материк — це Київ, Львів, Луцьк і окремо взяті вулиці Полтави чи Вінниці. Усе інше — розпорошені острови, куди важко «доплисти» рейсовим автобусом чи долетіти думкою. Усі ці острови ніби зливаються у велетенську непізнану Атлантиду, відмежовану і від «свідомих», і від «провладних» річкою забуття.
Острівськ — невеличке село на Рівненщині, майже на самому кордоні з Білоруссю. Це один із регіонів забутої «української Атлантиди». На карті його годі відшукати, а тим паче без карти: транспорт із далекого райцентру ходить туди раз на добу. Коли ж потрапляєш до Острівська, таке враження, що час тут зупинився. У селі старовинні зрубні хати з лелечими гніздами на дахах і прадавні пасіки з вуликами на деревах. Поблизу села є три лагідні озера, а в самому Острівську — лагідні люди, веселі й щедрі, які знають десятки архаїчних поліських пісень і казок. Та за тією веселою гостинністю криється запилений сум. Село «атрофується», передусім — молоді паростки його мешканців. Старші ж шоковано споглядають, як згасає їхнє майбутнє. Ці люди здогадуються, що історія для них могла б скластися зовсім інакше — якби трохи більше знань та свободи. Однак життєвий вибір за них і за їхніх батьків завжди робили інші. Може, тому здається, що вони і досі живуть не своїм життям.

«...Мсьє, ваше ім'я облетить увесь світ, прославиться навіть в Америці», — ці слова сказала циганка, тримаючи за руку Луї Бардо, що сидів у невеликому кафе з дружиною та друзями. Скромна вечеря негайно була доповнена шампанським. Щасливий Луї страшенно зрадів, сподіваючись, що це його заводи нарешті принесуть плоди за вкладену туди працю. Ніхто тоді й гадки не мав, що прізвище Бардо прославить на весь світ крихітна Брижит, яку того вечора залишили удома з нянею...

Лідер «Нашої України» зустрівся позавчора зі спікером парламенту Грузії Ніно Бурджанадзе, яка, нагадаємо, перебувала в Києві з нагоди утворення Парламентської асамблеї ГУУАМ. Зустріч проходила в родинному колі Ющенків, отож пані Ніно мала нагоду познайомитися навіть із 6-місячним Тарасом, найменшим з Вікторовичів.

Стан здоров’я Вiктора Ющенка покращується з кожним днем. Як повідомила журналістам прес-секретар опозиційного кандидата в президенти Iрина Геращенко, В.Ю. почувається вже значно краще, працює i при цьому продовжує амбулаторне лікування. Зрештою, всі, хто цими днями зустрічається з Віктором Андрійовичем, який поточний тиждень працював у Києві, констатують: лідер «Сили народу» виглядає набагато краще. У моральному ж плані зламати Ющенка не вдасться нікому. «Він упевнений у своїй перемозі, — запевнила представників преси Геращенко, підкресливши, що народний кандидат «по-філософськи ставиться до цієї жахливої історії i не живе негативом».

Позавчора ввечері працівники УБОЗу (принаймні так вони себе назвали) вдерлися зі зброєю у приміщення Вишгородської міської ради, що на Київщині, затримали мера Володимира Кімлача та його заступника і відвезли їх у невідомому напрямку. Як розповів учора з парламентської трибуни народний депутат Євген Жовтяк (він є довіреною особою кандидата у президенти Віктора Ющенка на Київщині), люди в масках шукали гроші, які нібито передали міському голові як хабар. «Вони навіть зламали сейф у кабінеті мера, але грошей, звичайно, там не знайшли», — додає Жовтяк.

Ми ніколи не дізнаємося насправді, де уряд Януковича взяв мільярд гривень, аби дати передвиборчого хабара в руки пенсіонерам. Ми бачили тільки, як Віктор Федорович театрально грюкнув кулаком по столу і — о диво! — державні мішки розв'язалися. А може, й не державні. Можливо, це — чийсь кредит Януковичу, повертати який він зобов'язався, коли його посадять у президентське крісло, і тоді-то він точно зможе розв'язати перед своїми благодійниками державні мішки... Ми бачили також, як Віктор Федорович невміло перехрестився, підтверджуючи в такий спосіб рівненчанам, що підвищення пенсій не є його популістською передвиборчою обіцянкою. А втім, це ліричний відступ. Отже, Прем'єр грюкнув кулаком — мовляв, не обкрадайте пенсіонерів, а потім проголосив пенсійний рай, пообіцявши пенсію на рівні прожиткового мінімуму. До речі, чиновники від цих слів ледь інфаркту не нажили. У профільних міністерствах годі було дочекатися від них якихось коментарів до заяв Януковича. Вони самі були вкрай здивовані прем'єрськими обіцянками і чекали «тексту згори», аби його озвучити. «Текст» не забарився. Микола Азаров «від імені і за дорученням» роз'яснив громадянам, що не варто дослухатися до тих скептиків, які стверджують, що для України знайти щомісяця додатковий мільярд гривень пенсіонерам — мрія на кшталт польотів на Марс. Мовляв, обіцянки Віктора Януковича — то виважений, фінансово підкріплений крок.

Рідкісне рішення ухвалив суддя місцевого суду Хортицького району Запоріжжя Дмитро Яма — підвищити пенсію Володимиру Фурманову від 219 до 1742 гривень! Суддя керувався не альтруїстичними мотивами, а винятково чинним законодавством України.

Cвоїм правом на одержання виплат від Німеччини остарбайтери або їхні правонаступники мають можливість скористатися лише до 30 вересня 2006 року. Це передбачено новими змінами до Закону ФРН «Про заснування Федерального фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє», прийнятими нещодавно бундестагом. Виплата жервам нацизму за рахунок коштів вищезгаданого фонду в Україні здійснюється вже три роки. За словами голови правління Українського національного фонду «Взаєморозуміння і примирення» Ігоря Лушнікова, законом ФРН передбачено здійснення виплат двома частинами: спочатку 65 відсотків призначеної суми, а потім — 35 відсотків. В Україну перші кошти надійшли наприкінці липня 2001 року. А вже 17 листопада 2003 року фонд «Взаєморозуміння і примирення» завершив цей перший етап виплат. Гроші одержали понад 469 тисяч осіб.

70 років виповнюється сьогодні відтоді, як Києву замість Харкова після нетривалої перерви повернули статус столиці. До ювілею столична влада обіцяє киянам та гостям столиці міні-парад, театралізовані дійства та салют. Святкування розпочнеться вже об 11-й годині, коли по Хрещатику пройде святкова колона.