«Доню, зроби що завгодно, але знайди Колю і прийдіть разом на наші з батьком могили, він же наш синок...» — просила перед смертю жінка, яка вважала позашлюбну дитину свого чоловіка рідною. Ользі Сулимі з села Жуки Кобеляцького району Полтавської області вдалося налагодити стосунки з братом, про існування якого вона дізналася вже дорослою, завдяки програмі «Ключовий момент».

Від сьогодні чоловіки й жінки, чиї діти мають проблеми з наркотиками та алкоголем, зможуть відвідувати спеціальні курси у столичному центрі допомоги. Як розповіла керівник реабілітаційного центру для батьків алко- та наркозалежних Юлія Яшина, ідея створення такого центру визрівала вже давно, але втілити її вдалося тільки зараз: «Ви навіть не уявляєте, як це важливо — навчити дорослих не панікувати і реально сприймати проблеми дітей! Молоді люди зазвичай не розуміють, що втрапили в халепу, і поки їм не стане зовсім погано, навіть не думають просити допомоги. До наркологів звертаються перелякані батьки, які чудово розуміють небезпечність ситуації, але не знають, як зарадити лихові.

У селищі з яскраво вираженою комерційною назвою «Вигода», мешканці якого здебільшого зайняті доглядом за лісом і переробкою деревини, авторові цих рядків розповіли вельми цікавий епізод. Один багатий європеєць, побувавши в малодоступних і надзвичайно мальовничих місцях Карпатських Бескидів, дійшов парадоксального бізнес-висновку: треба робити інвестиції в те, аби вберегти цю красу в недоторканному вигляді, тобто поставити заслін перед просуванням углиб окремих гірських місцевостей — споконвіку необжитих обширів — автомобільних доріг. Інакше буде втрачено ландшафтні родзинки, про які у позапострадянському європейському просторі вже мало що пам'ятають навіть довгожителі.

Середньовічний замок у селі Токи дав життя багатьом сараям сільчан. Стоїть він, тобто його монументальні рештки, на острові, приєднаному до «материкових» Токів вузькою перемичкою, такою, що одна вантажівка проїде, а дві вже не розминуться. Позаду — цівка Збруча, саме тут до 1939 року стояла прикордонна застава поляків. Попереду — одна, і єдина на весь острів, грунтівка, що поволі виводить вас на порожнє зелене черево замку. У стінах незаможних хат та сараїв обабіч дороги легко прочитується мозаїка каменюк вапняка — точнісінького такого, з якого вимурувано замок. Що ж, мир — хатам, війна — палацам, як любили примовляти колись по той берег Збруча.

Чим далі в хащі життя, тим частіше приходить думка, що, напевне-таки, часи завжди однакові — і Рубенсу, і Пояркову треба так само думати, як прогодувати сім'ю, і позери, і поети повсякчас порівнюються і змагаються між собою, і той, хто вмів себе краще подати у XVIII сторіччі, був на коні так само, як у XXI. Проте, порівнюючи зовсім невеликі проміжки часу, все ж здається, що«какби» поетів і «какби» письменників (за визначенням професора Володимира Моренця), взагалі «какби» культури останнім часом стало значно більше, ніж поетів, письменників і культури, і у видимих культурних завалах розкопати Митця не менш складно, ніж знайти діамант у купі сміття. Втім не помітити поета Павла Вольвача теж складно, бо якщо бувають явища неоднозначні, то він — однозначне, він абсолютний поет.

Ще на початку травня було стільки радісних очікувань боротьби у чемпіонаті України до останнього туру, але всі крапки над «і», вочевидь, доведеться поставити раніше. Першими знято всі питання щодо аутсайдерів. Цьому сприяла нульова нічия між «братами по нещастю» — «Оболонню» й «Борисфеном». Цікаво, що тренером «пивоварів» є колишній наставник бориспільців — Олександр Рябоконь. Але навряд чи хтось запідозрить у суботніх нулях на верхньому полі НСК «Олімпійський» якусь змову. Можна було б сказати, що все справедливо, але ж у райцентрі на Київщині пам'ятають, що на початку другого кола у «Борисфена» три очки забрали, а «Ворсклі» додали лише через неготовність стадіону «Колос» до матчу в умовах заморозку. Натомість конкуруюче «Закарпаття» змогло зібратися навіть у несприятливих фінансово-політичних умовах і вразило здатністю видати дивовижну серію без поразок із командами з «єврокубкової зони».

День Києва вже 13-й рік поспіль розпочинається з «Пробігу під каштанами» — спортивно-благодійної акції, кошти від якої ідуть у Центр дитячої кардіохірургії МОЗ України. Перед стартом «мама» пробігу, директор рекламної агенції «Діала» Ірина Кузнєцова, яка започаткувала цю традицію, чомусь виглядала не надто радісною. На запитання кореспондента «УМ» Ірина Вікторівна пояснила: її непокоїть, що кількість учасників буде значно меншою, ніж рекордний показник минулого року (1850). А все через те, що цього разу «під каштанами» не бігала команда Utel, яка раніше виставляла на старт до 600 «спортсменів».

Незважаючи на те, що рано чи пізно вона успадкує багатомільйонну готельну імперію, світська левиця Періс Хілтон не проминає можливості заробити ще копійку-другу на кишенькові витрати. А оскільки витрачати любителька дорогих розваг звикла чимало, «копієчок» не настачишся. Тому в перервах між відвідуванням вечірок, фотографуванням для журналів і зйомками в рекламі міс Хілтон у поті чола працює над розробкою власної лінії декоративної косметики. Окрім того, як і слід було б чекати від дівчини з таким іменем (Періс, нагадаємо, це англійською — Париж), панночка дуже полюбляє всілякі парфуми, тож ощасливила себе й інших випуском ексклюзивного жіночого аромату від Періс Хілтон. А тепер планує запустити у виробництво ще й парфумерну лінію для чоловіків.